Реклама
Реклама
Реклама

Особливості оцінки бізнесу при банкрутстві

Російські та міжнародні стандарти визначають 3 підходи до оцінки бізнесу.

  1. Витратний. В цьому випадку оцінка компанії виконується, виходячи з витрат на її створення. Цей підхід зазвичай вибирають, якщо оцінка потрібна для створення системи оподаткування, реалізації техніко-економічного аналізу, а також при страхуванні.
  2. Прибутковий. Даний спосіб буде доречний, якщо замовнику оцінки цікаві вигоди і переваги від покупки бізнесу. Даний підхід дозволяє визначити інвестиційну привабливість бізнесу з урахуванням ризику неотримання доходів.
  3. Порівняльний. В цьому випадку порівнюються вартості аналогічних підприємств, якщо їх частки або акції відносно недавно були продані на відкритому ринку. Такий підхід можна застосовувати, навіть якщо акції оцінюваної компанії в даний момент не беруть участі в біржових операціях, але продаються частки компаній з такою ж виробничою діяльністю.

Які б не були цілі проведення оцінки, найбільш повну картину надає комплексний аналіз, тобто використання всіх 3-х зазначених підходів. Але якщо мова йде саме про процедуру банкрутства, саме виконання оцінки ринкової вартості бізнесу шляхом дохідного і порівняльного підходу вельми проблематично. Перш за все, це обумовлено тим, що у збанкрутілого підприємства, як правило, немає прибутку. До того ж знайти аналогічне підприємство, що проходило в недавньому минулому процедуру банкрутства, теж практично не можливо. У підсумку залишається єдино можливий підхід - це витратний. В рамках антикризового управління застосовується саме він.

Як об'єкт оцінки під час банкрутства можуть виступати конкретні активи компанії, її майновий комплекс або ж підприємство як бізнес. В ході оцінки підприємства-банкрута потрібно враховувати, що ціна, за якою його передбачається продати, не повинна бути завищеною або заниженою, так як це може завдати шкоди кредиторам.

В цілому, ефективне використання даних про вартість бізнесу на якій стадії знаходиться процедура банкрутства дає можливість по максимуму задовольнити інтереси власників бізнесу, кредиторів, а в деяких випадках сприяє прийняттю правильних рішень щодо виведення даного підприємства з кризової ситуації.