Реклама
Реклама
Реклама

Закон України про банкрутство - засіб проти недобросовісних боржників

  1. Новий погляд законодавця на процедуру банкрутства Протягом тривалого періоду часу в Україні довго...
  2. Щеплення від фіктивної неспроможності
  3. Нововведення щодо арбітражного керуючого

Новий погляд законодавця на процедуру банкрутства

Протягом тривалого періоду часу в Україні довго обговорювалося законодавство про неспроможність. Колишні положення законодавства не регламентували деякі серйозні аспекти, в результаті чого залишалося багато спірних моментів, якими користувалися недобросовісні учасники процедури банкрутства. Наприклад, не було ясності в питанні визначення розміру позовної заяви, який встановлювався в іноземній валюті. Суди по-різному інтерпретували курс національної валюти до іноземної валюти.

Старий Закон України «Про банкрутство (неспроможності)» викликав невдоволення в контексті непрофесійної діяльності арбітражних керуючих, які грали ключову роль в процедурі неспроможності.

Нововведення торкнулися судової процедури по відношенню до боржників, яка в новій редакції Закону стала більш досконалою, а порядок продажу майна боржника став регулюватися положенням нового законодавчого акту. Крім цього, передбачається можливість санації підприємства-боржника ще до порушення процедури банкрутства.

В Україні правові положення про неспроможність регламентуються Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство). У грудні 2011 р Верховною Радою України був прийнятий нормативно-правовий акт, який вносив зміни до Закону про банкрутство. Цей нормативно-правовий акт так і називався - «Про внесення змін до Закону України« Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ».

Всі зміни в Законі про банкрутство вступили в силу тільки 19 січня 2013 року, в результаті чого Україна отримала ефективний засіб проти недобросовісних боржників.

Закон про банкрутство в новому, зміненому вигляді стосувався не всіх справ про банкрутство, а тільки тих, які порушувалися судами після вступу в силу змін в цьому нормативно-правовому акті. Тобто починаючи з 19.01.2013 р Такий порядок був встановлений іншим Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань», прийнятий Верховною Радою України від 2 жовтня 2012 р Для інших судових справ про неспроможність поширювалися положення колишнього законодавства , що регламентує питання процедури неспроможності до 19 січня 2013 р

Статус заставного кредитора

Одне з найбільш позитивних нововведень, яке принесли зміни в законодавстві про неспроможність, полягає в тому, що з'являється статус   заставного кредитора Одне з найбільш позитивних нововведень, яке принесли зміни в законодавстві про неспроможність, полягає в тому, що з'являється статус заставного кредитора . Закон про банкрутство передбачає для тих кредиторів, чиї претензії забезпечені заставним майном підприємства-боржника або його поручителя, можливість розглядати і задовольняти їх вимоги в першу чергу. Більшою мірою ця зміна стосується банківських установ, які видають кредити під заставу. У таких випадках банки мають першочергову можливість задовольняти свої вимоги до банкрута. Решта кредитори, чиї вимоги не забезпечуються заставним майном, беруть участь в конкурсному виробництві.

Юристами відзначається важлива деталь. При наявності заставного кредиту справа про банкрутство заводиться тільки в тих випадках, якщо застава не покриває всіх пропонованих до боржника вимог.

При наявності заставного кредиту справа про банкрутство заводиться тільки в тих випадках, якщо застава не покриває всіх пропонованих до боржника вимог

Сума, якої не вистачає для погашення кредиту і яка не забезпечується заставою, повинна бути не менше 300 мінімальних заробітних плат, що становить близько 400 тис. Гривень. Якщо ця сума менше, суди мають підстави відмовити у відкритті процедури банкрутства. Доказ факту наявності таких вимог має додаватися до заяви про банкрутство і покладається на того, хто подає заяву до суду.

Новим законодавством передбачено, що заставні кредитори не входять в склад комітету кредиторів . З іншого боку, такий кредитодавець може увійти в цей комітет, якщо відмовиться від заставного забезпечення або якщо сума боргу, яка не покривається заставою, становить не менше однієї чверті від усіх вимог до організації-банкрута. З усіма кредиторами, чиї вимоги забезпечені заставою, боржник зобов'язаний погоджувати план його санації. І якщо цей план не бере до уваги або недостатньо враховує інтереси кредиторів, то останні можуть заперечувати проти його реалізації.

Щеплення від фіктивної неспроможності

Щеплення від фіктивної неспроможності

До нововведень в Закон про банкрутство законодавство дозволяло недобросовісним боржникам ухилятися від своїх зобов'язань перед кредиторами, порушуючи закон, використовуючи фіктивних кредитодавців. У таких випадках активи підприємства залишалися в розпорядженні власника фірми-боржника, а кредитори залишалися ні з чим. Нові положення Закону про банкрутство значно знижують можливість таких підприємств-банкрутів ухилятися від виконання своїх зобов'язань перед кредиторами. Цими положеннями значно обмежується можливість для боржника здійснити фіктивне банкрутство .

Протидія виведення активів на підставних кредиторів здійснюється за рахунок введеного статусу заставного кредитора, вимоги якого задовольняються в першу чергу за рахунок заставного майна. На це майно не поширюється вимога включення активів підприємства-банкрута в ліквідаційну масу при конкурсному виробництві. Такі активи йдуть виключно на задоволення вимог заставного кредитора. Передбачені випадки, при яких заставне майно може бути продано. Це можливо тільки з дозволу заставоутримувача або за рішенням судді.

До змін в Законі про банкрутство недобросовісними боржниками з метою затягування процесу банкрутства і виведення активів з підприємства застосовувався метод відкриття різних судових процесів. Набувши чинності зміни наказують розглядати всі майнові вимоги і суперечки до банкрута тільки в рамках справи про його неспроможність.

По-новому законодавець розглянув питання про застосування мораторію на   вимоги кредиторів По-новому законодавець розглянув питання про застосування мораторію на вимоги кредиторів . Якщо до змін мораторій вводився з моменту подачі заяви до суду про порушення справи про неспроможність, то тепер мораторій можливий тільки після проведення підготовчого засідання. Виходили з того, що обставини неспроможності, які вказані в заяві, в ході перевірки можуть бути недостатніми або помилковими. А це значить, що за період дії мораторію з моменту подачі заяви до моменту попереднього засідання, може бути завдано шкоди інтересам кредиторів внаслідок дії необґрунтованого мораторію.

Великий плюс нового законодавства про неспроможність полягає в тому, що скасований дискримінаційний принцип по відношенню до тих кредиторам, які не подали свої вимоги у встановлений законом термін. Такі кредитори не втрачають можливість повернути свої гроші і мають право звертатися з вимогами до боржника протягом усієї процедури банкрутства. Але, ці кредитори не матимуть статусу конкурсних, а всі їхні майнові претензії до банкрута задовольняються лише після того, як задоволені вимоги інших кредитодавців.

Згідно із законом про банкрутство процедура ліквідації може тривати протягом одного календарного року. При необхідності цей термін може бути продовжений судом ще на шість місяців. Для реалізації майна організації-банкрута використовують аукціон, процедура проведення якого докладно регламентується новими положеннями Закону і допускає торгівлю майном боржника через веб-сайти. Чи не поширюється ця вимога про аукціон щодо того майна, яке повинно реалізовуватися через проведення закритих торгів.

Нововведення щодо арбітражного керуючого

Як було сказано вище, новими положеннями Закону про банкрутство були внесені істотні зміни в регулювання діяльності арбітражного керуючого. Якщо до цих положень ліквідатор зобов'язаний був отримувати ліцензії на право здійснювати діяльність арбітражного керуючого, то з 2013 р цієї вимоги немає. На право здійснювати цю діяльність необхідно отримати свідоцтво в Міністерстві юстиції.

Змінено вимоги до самого арбітражному керуючому Змінено вимоги до самого арбітражному керуючому. Він обов'язково повинен бути громадянином України, мати вищу економічним або юридичною освітою. Його стаж роботи за цією спеціальністю не повинен бути менше трьох років. Допускається замість цього трирічного стажу один рік на керівній посаді, але тільки після отриманого вищої освіти. Крім цих вимог, арбітражний керуючий повинен пройти стажування строком на шість місяців. Порядок проходження такого стажування визначається органом державної влади з питань про неспроможність. Додатково ліквідатор повинен бути екзаменувати по кваліфікації і володіти державною мовою.

На арбітражного керуючого покладається обов'язок раз в два роки підвищувати свою професійну кваліфікацію. Той же орган державної влади, який визначає порядок проходження стажування керуючого, встановлює порядок підвищення кваліфікації.

Для забезпечення незацікавленості і неупередженості ліквідаторів справи про неспроможність розподіляються автоматизованою системою.

Система розподіляє справи про банкрутство тільки серед тих керівників, які внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України. Той же орган державної влади з питань про неспроможність забезпечує формування цього реєстру. Доступ до інформації реєстру забезпечується через інтернет.

По-новому законодавець визначив вартість послуг арбітражного керуючого. Згідно з новими вимогами, їх вартість прив'язується до середньої зарплати керівника підприємства-банкрута за останній календарний рік. При цьому його оплата послуг керуючого обмежується двома мінімальними заробітними платами як мінімум і п'ятьма заробітними платами як максимум. Ці послуги оплачуються заявником у справі про банкрутство, яким може стати як кредитор, так і сам боржник. Ці кошти заявник повинен переводити на депозитний рахунок нотаріуса.