Колишню велич вінницьких палаців

З 32-х палаців Вінниччини жоден з них не збережений у первісному вигляді. Більше про це - в матеріалі проекту "Сім днів в регіоні"

Благородні кавалери і вишукані пані, що кружляють у танці під звуки вальсу, - знали таке колись і палаци Вінниччини. Вони розкидані по території області, як розсипи маєтків польських аристократів і багатіїв Російської імперії. Старовинні палаци в оточенні прекрасних регулярних садів і ландшафтних парків були окрасою Поділля і повинні були б стати перлиною історико-культурної спадщини. Однак, протягом останнього століття поступово занепадають, руйнуються і навіть йдуть у небуття. На жаль, з 32 прекрасних і по-своєму унікальних споруд жодне не функціонує як збережений в первісному стані історико-туристичний об'єкт. І якщо в радянські часи їх «палацовий» статус не відповідав комуно-більшовицької ідеології, то при незалежній Україні все впирається в гроші.

БІДНА БАГАТА ВІННИЧЧИНА

В цілому, на території області зосереджені всі види і категорії пам'яток, які є об'єктами національної та регіональної політики. На початок 2017 року на державному обліку перебувало 4296 пам'яток: 1739 - археології, в 1885 - історії, 526 - містобудування та архітектури, 48 садово-паркового та ландшафтного мистецтва, 98 - монументального мистецтва. За цими показниками Вінниччина займає одне з провідних місць в державі.

Офіційна статистика стверджує, що в цілому на фінансування ремонтно-реставраційних робіт на об'єктах культурної спадщини за рахунок усіх джерел фінансування у 2016 році в області було виділено 23,3 млн гривень. Існує і «Єдина комплексна програма розвитку галузі культури і духовного відродження в Вінницькій області на 2013-2017 роки», але належного фінансування для її реалізації за всі роки дії виділено так і не було. Отже, і не відбулося прориву в реставрації та відновленні палаців.

Парадний фасад палацу С. Потоцького. 1782 р.р. Тульчин.

По крайней мере, в поточному році таких прикладів тільки два. Перший - це палац Потоцьких у Тульчині, який колись називали Подільським Версалем. У червні там відбувся масштабний захід - Міжнародний оперний фестиваль під відкритим небом «OPERAFEST-TULCHYN» , Який привернув увагу до його станом. Тому в бюджеті області передбачили на реставрацію східного портика східного флігеля палацу близько 2,8 млн гривень, і частина цих грошей навіть виділили. Це початок, але все ще крапля в морі.

- Палац Потоцьких у Тульчині - одна з найбільш відомих визначних пам'яток Вінницької області. Заради його збереження в даний час розглядається питання про те, щоб передати його в підпорядкування Вінницького обласного краєзнавчого музею як філія. Адже там до сих пір знаходиться училище культури. Коли і як це питання вирішиться - поки не відомо.

Приміщення, яке там використовується - це один з флігелів. А основний палац переважно закритий на зиму. У березні ми приїжджали туди з представники Ради Європи, і там було жахливо холодно, адже обігріти таке приміщення - проблема, - розповідає завідуюча сектором виставкової роботи Вінницького обласного краєзнавчого музею Тетяна Журунова.

За її словами, в основному приміщенні палацу є тільки бібліотека і актовий зал, який відкривається періодично, як і інші приміщення. Якщо ж палац стане музеєм, приміщення буде використовуватися по-іншому, більше уваги буде приділятися реставрації, тому що училище - це навчальний заклад і на нього не покладаються обов'язки по збереженню цього пам'ятника. Тепер же ліве крило музею - руїна.

Крім палацу Потоцьких, шанс на збереження отримав і пам'ятник національного значення XVII століття палац Грохольських-Можайських в смт Вороновиця. Цього року його відреставрували за грантові кошти Євросоюзу в рамках проекту Вінницької районної ради «Туризм - запорука динамічного соціально-економічного розвитку сільських громад».

Всередині будівлі функціонує Музей історії авіації та космонавтики. У камерних залах палацу, де раніше князі і графи брали почесних гостей і слухали музику, представлені моделі літаків і космічних апаратів: від найперших до сучасних, а також опудала птахів.

БІЛЬШІСТЬ палацу ПОТРЕБУЄ НЕГАЙНОЇ РЕСТАВРАЦІЇ

В цілому ж стан більшості палаців Вінницькій області викликає занепокоєння. Більшість з них було зведено в період з кінця XVIII - до початку ХХ століть. У той час будівельне мистецтво розвивалося за принципами класики і еклектики (новітньої стилізації історичних зразків - готики, ренесансу, бароко тощо). Епоха садибної культури закінчилася з перемогою революції 1917 року. З маєтків культурні цінності були частково вивезені власниками, частково націоналізовані, або просто знищені чи розграбовані. Націоналізовані садиби були передані різним установам - медичним, освітнім, громадським, і, хоч як це парадоксально, саме це врятувало їх від повного знищення. І тільки деякі з них дійшли до нашого часу в задовільному стані.

Зруйнований палац в с. Андрушівка Погребищенського району

- За нашими підрахунками, 70% цих будівель вимагають негайних реставраційних робіт, 10% - просто в аварійному стані. На жаль, є й такі, які вже повністю зруйновані. Наприклад, палац в Андрушівці Поребіщенского району - пам'ятка національного значення кінця XVIII - початку XIX століття.

Реставрувати або відновлювати там вже нічого, хіба що треба братися за відновлення з нуля. Як і в Вищеольчедаїв Мурованокуриловецького району, в садибі цукрозаводчика Когана. Зовні вона архітектурно нічого цікавого не представляє. Але поки там був заводський дитячий сад, всередині зберігалися унікальні інтер'єри, виконані в пишному барочному стилі: стіни були покриті ліпним орнаментом з картушами, вензелями, двері з розписом - зображенням рогу достатку, картини над дверима, фризи досить великого рельєфу з мотивом парочки закоханих путті (немовлят - ред.) і ліпнина стель. За п'ять років будівля перетворилася на руїни.

Фото з сайту moemisto.ua

Щодо збереглися вже згаданий палац Потоцьких у Тульчині, палац княгині Марії Щербатової кінця ХІХ - початку ХХ століття в місті Немирів, а також Мурованокуриловецький палац, зведений в стилі ампір на місці старого замку XVI століття. Він належав батькові музи Фридерика Шопена - європейської світської левиці і красуні Дельфіни Комар.

У Чернятині Жмеринського району збереглася як архітектура, так і ліпнина і розпису всередині палацу початку XIX століття, - розповідає завідувач сектором охорони культурної спадщини управління культури і мистецтв Вінницької ОДА Михайло Потупчик.

Фото з сайту misto.vn.ua

За його словами, на Вінничині є і палаци, які руйнуються, але в них ще можна щось врятувати. Наприклад, як в с. Нападівка Липовецького району, в замку першої чверті ХІХ ст., Який належав датському дипломату, етнограф, поетові і есеїсту Тору Неві Ланге. Свого часу там зробили новий дах, тому вона зберегла будівлю від руйнування. Але вандали знищили ліпнину, яка залишалася всередині.

Є шанс зберегти від знищення і палац Ксідо початку ХХ століття, побудований на старому городищі із залишками замку XVI століття, від якого залишилася гранована вежа. Він є прекрасною пам'яткою палацової архітектури. Одна її частина - дуже вишукана, в стилі садибної архітектури старих часів, а річковий фасад був побудований в новітніх формах більш агресивного класицизму. Палац поступово руйнується. Зараз також розглядається можливість передати його у відання Вінницького обласного краєзнавчого музею і створити там культурний простір.

Фото: Олександр Лапін

- Поки не отримаємо в області потужного розвитку масового туризму, про загрозу втратити чудові палаци Вінниччини забувати не можна. У нас є перші паростки зеленого туризму, але люди, які ним займаються, ніколи не будуть використовувати для власної справи величезні палаци. Це нерентабельно, вони їх не «потягнуть». Інша сторона проблеми - відсутність нормальних доріг і туристичної інфраструктури у віддалених райцентрах, а тим більше - в селах. Ось вам приклад: звільнилося приміщення палацу-садиби Бжозовських в Крижопільському районі, де був дитячий спеціалізований інтернат. Нехай це не якийсь видатний зразок архітектури, але певну історико-культурну цінність він має. До того - села Соколівка - важко добиратися, крім того, там більше нічого немає. Був колись у селі хороший краєзнавчий музей, але він розкрадений дотла. Хто туди поїде? - каже чиновник.

За його словами, на місцевому ж рівні зробити щось важко. На реставрацію або хоча б збереження зазвичай необхідні такі гроші, яких місцеві громади - у власників пам'яток, в основному, немає.

- Якщо згадувати про ситуацію з палацом Потоцьких у Тульчині, то далеко не в кожне село, де є палац, «заведеш» проект на зразок «OPERAFEST-TULCHYN», - вважає Потупчик. - Перш за все, потрібна державна цільова програма, зокрема, спрямована на збереження замків та палаців, але дієва і з реальним фінансуванням. Зараз же програми є, а реальних грошей - мізер. Дивіться, то рухнула вежа в Червонограді на Львівщині, то впала стіна в Кам'янці-Подільському. А там же величезні добре відомі пам'ятки! Тобто, нинішнє фінансування не дає можливості не те що реставрувати і відновлювати відомі пам'ятки, а навіть підтримувати їх в належному стані!

Експерт каже, що на початку незалежності виділялися досить значні суми на реставрацію пам'яток, зараз же - надзвичайно мало. Наприклад, була державна програма 2003-2017 роки, яка передбачала виділення коштів на паспортизацію пам'яток. Але держбюджет на неї не дав грошей взагалі, обласної профінансував на півтора відсотка. Як результат, тепер в розпорядженні області немає нормальної паспортизації пам'яток: що і в якому стані знаходиться приблизно знають, але документальних підтверджень, фіксації цих відомостей немає.

А ЯК ТАМ У СУСІДІВ?

Чи існує вихід із ситуації, який би гарантував збереження замків Вінниччини?

За кордоном, зокрема, в постсоціалістичної Польщі для цього активно використовують закон про реституцію. Замки і палаци повертають нащадкам їх власників. Або продають за символічну ціну, дозволяючи там здійснювати господарську діяльність - влаштовувати екскурсії, весілля, розташовувати готелі і ресторани. Звичайно, за умови поступової реставрації та максимального збереження автентичності пам'яток. Чи можливий такий варіант для України?

Руїни палацу Собанських. 19 ст. с. Ободівка. Тростянецький р-н.

- В Україні пам'ятки національного значення є або державною власністю, або комунальної. У нас на Вінниччині їх 111. У кількох законодавчих актах прописано, що вони не можуть бути приватизовані. Фактично, це майже все палаци. І ще є десь близько сотні пам'ятників місцевого значення, в яких на той момент, коли приймалося це рішення, перебували державні або комунальні установи, школи, лікарні, дитячі садки тощо. Тому у нас такий розвиток подій просто законодавчо нереально і неможливо. Немає у нас і закону про реституцію.

Парковий фасад палацу М. Чацького. 1770-1780-ті р с. Серебрія, Могилів-Подільського р-ну.

Проблему збереження історичних пам'яток можна вирішити, але тільки комплексно. І тільки в тому випадку, якщо Україна серйозно повернеться обличчям до туристичного бізнесу, зокрема, внутрішнього туризму. Чи не буде туризму - ці палаци і надалі нікому не будуть потрібні. Вони в поганому стані, вони величезні, туди треба вкладати сотні мільйонів. Інвесторам легше побудувати щось нове. А в ситуації з Вінниччиною, - що той інвестор буде робити в глухому селі, де той палац розташований? - каже Потупчик.

Палац Вітославських-Львових. Поч. 19 ст. з Чернятин, Жмеринський р-н.

Зараз же збереженням палаців Вінниччини, які ще почасти зберегли залишки колишньої величі, в основному займаються музейники, громадські діячі, ентузіасти і екстремали, які досліджують руїни. Неформали навіть об'єдналися в Фейсбук-спільнота «Подільські мандри» . Саме вони документують стан будівель, розшукують речі і художні цінності, які колись жив там.

Антоніна Мних, Вінниця

Фото: Олександр Лапін, Укрінформ