Економіка держави є складною системою, розвиток якої можливо при ефективному і збалансованому функціонуванні окремих її елементів. Одним з найважливіших елементів економіки є сектор малого підприємництва.
В умовах переходу російської економіки до ринкової саме цей сектор повинен був стати локомотивом розвитку і уособлювати собою вільне підприємництво. У 90-ті рр. малий бізнес почав свій розвиток однобоко, не виконуючи повною мірою потреб економіки. Державна підтримка малого підприємництва того часу була покликана забезпечити більш інтенсивне і ефективний розвиток даного сектора економіки.
Прийнятий 14 червня 1995 Федеральний закон «Про державну підтримку малого і середнього підприємництва» був націлений на надання державної підтримки малого бізнесу за наступними напрямками:
1) розвиток системи підтримки і розвитку малого бізнесу;
2) запровадження пільгових умов використання представниками малого бізнесу державних фінансових, матеріально-технічних і інформаційних ресурсів, а також науково-технічних розробок і технологій;
3) всебічна підтримка підприємств малого бізнесу, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю (включаючи сприяння розвитку їх торговельних, науково-технічних, виробничих, інформаційних зв'язків із зарубіжними державами);
4) проведення комплексних заходів з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для малих підприємств [1].
Представлені напрямки були реалізовані не в повній мірі. Так, були створені фонди підтримки малого бізнесу, але ефективність свого функціонування вони довели не у всіх регіонах. Недолік інформаційної підтримки змушує підприємців вдаватися до додаткової допомоги різних ринкових структур, що збільшує витрати суб'єктів малого бізнесу.
У процесі формування сприятливого підприємницького клімату в Росії виникла необхідність зміни законодавчої бази. Так, новий Федеральний закон від 24 липня 2007 г. «Про розвиток малого і середнього підприємництва в Російській Федерації» був спрямований на розвиток вже існуючої інфраструктури підтримки малого бізнесу.
Основні напрямки державної політики в галузі розвитку малого підприємництва в Російській Федерації на сучасному етапі представлені на малюнку [2].
Рис.1. Напрямки підтримки малого бізнесу в Росії
На даному етапі в розвитку державної підтримки малого підприємництва можна виділити дві тенденції:
1) переклад акцентів підтримки з федерального на регіональний рівень;
2) впровадження схем підтримки малого бізнесу за участю держави і комерційних структур [4].
Перша тенденція характеризується рядом причин. В першу чергу, на регіональному рівні при розробці програм підтримки малого підприємництва можливий максимально детальний облік особливостей розвитку малого бізнесу конкретного регіону, його географічне розташування, рівень соціально-економічного розвитку та актуальні потреби розвитку економіки території на даному етапі.
Друга тенденція характеризується тим, що на сучасному етапі розвитку системи підтримки малого бізнесу основна мета полягає в максимальному залученні ринкових механізмів підтримки малого підприємництва та залучення комерційних структур в схему тісної співпраці держави і бізнесу, а не в продовженні «змісту» малого бізнесу на гроші бюджету.
Одним з найбільш ефективних механізмів підтримки малого бізнесу, які суміщають в собі сили держави і можливості фінансово-кредитних структур, є надання державних гарантій при кредитуванні малого бізнесу комерційними банками. В окремих регіонах такий механізм використовується досить широко. Так, в Білгородській області за період з 2007 по 2012 р надано державних гарантій суб'єктам малого бізнесу на суму близько 1 млрд руб. [6].
Не можна не відзначити, що саме цей механізм є одним з найбільш перспективних інструментів підтримки малого бізнесу в сучасних економічних умовах. Завдяки йому держава зможе стимулювати комерційні банки до надання фінансових ресурсів малих підприємств і, таким чином, зробити цільове кредитування доступним для малого бізнесу. Останнє можливо завдяки тому, що в Росії інвестиційний клімат поки не є в повній мірі сприятливим для здійснення істотних вкладень банківського сектора без поручительства з боку держави.
Поки ця система недостатньо розвинена, банки переносять ризик на відсоток по кредитах, тим самим здорожуючи його і роблячи недоступним для малого підприємництва. При використанні даного механізму стає можливим поділ ризиків між учасниками даної схеми, тобто спеціалізованими організаціями та державними органами. Завдяки такій схемі, держава отримує додаткові надходження в бюджет, тому що підприємство залучає ресурси і, при успішному вкладенні, заробляють прибуток і здійснюють обов'язкові платежі в бюджет. Комерційні ж банки вкладають вільні фінансові ресурси, по-перше, з більш низькими ризиками, ніж при стандартній процедурі кредитування, по-друге, в перспективному напрямку, популярному серед банків в зарубіжній практиці [3].
Використання подібної схеми державної підтримки малого підприємництва є унікальним, тому що може знайти широке застосування в кожному регіоні Росії і посприяти ефективному вкладенню банківського капіталу, розвитку бізнесу з галузей, що потребують значних вкладень, в які держава не готова самостійно інвестувати. Держава виконує тут стимулюючу роль.
На сучасному етапі розвитку даного механізму процес взаємодії фондів з банками належить уніфікувати і стандартизувати. Державні органи працюють над створенням системи контргарантій регіональних фондів з боку федерального гарантійного фонду. Рівень дефолтних гарантійних фондів зараз становить суму, яка покривається прибутковістю активів фонду. При цьому гарантійні фонди - це інструмент підвищення доступності кредитів, а не їх здешевлення.
Мінекономрозвитку розробить модернізований варіант програми підтримки малого та середнього бізнесу. Серед нововведень - підвищення відповідальності регіонів і встановлення цільових індикаторів, за якими вони будуть отримувати субсидії від міністерства. Дані корективи можливі з урахуванням того, що зберігаються два основні пріоритети в розвитку малого бізнесу в Росії - це створення робочих місць у малому бізнесі та інвестиції в основні засоби бізнесу.
Серед причин, що перешкоджають розвитку малого бізнесу, найбільш вагомою є високі податки, потім - відсутність державної підтримки та висока корупція, і тільки потім - недоступність кредитів [5].
Складнощі з отриманням кредитів в якості перешкоди найчастіше називають ті, у кого бізнесу ще немає. Діючі ж підприємці рідко називають цей фактор як основний - в основному серед них стартапи, яким складно надати заставу по кредиту. Згідно з прогнозними даними Експерта РА, обсяг сукупної заборгованості за кредитами малого бізнесу складе до 2014 р 5,3 трлн руб. Дана тенденція пов'язана з впровадженням банками програм кредитування малого підприємництва.
Фундаментальна проблема полягає в тому, що російський фінансовий ринок - це на 90% банки і лише 10% всі інші: лізингові та страхові компанії, фондовий ринок і ін. При цьому наші банки - це кредитно-депозитні установи. У всіх інших країнах регулювання таких установ ще більш жорстке, ніж у нас, і вони ніколи не видадуть кредит тим, хто не зможе його повернути.
Експерти підкреслили, що банки відчувають дефіцит в якісних позичальників з боку МСБ. Вартість залучення ресурсів для банків стає дедалі більше, хоча основним джерелом фондування, особливо для регіональних банків, як і раніше залишаються депозити.
Позичальник, в першу чергу, повинен мати стабільний бізнес, що розвивається і вчасно гасити свій кредит. Таких на ринку небагато, тому банки конкурують за якісних позичальників, в тому числі в швидкості видачі кредитів, надання індивідуальних умов для бізнесменів, надання "довгих" кредитів.
За даними Російського мікрофінансового центру, Росія зайняла серед країн G20 перше місце по координації зусиль з підтримки підприємництва. Що дає підстави стверджувати, що зусилля докладаються серйозні, але державна підтримка завжди обмежена. Вона виникає там, де у ринку не вистачає власних сил. Таким чином, представники бізнес-спільноти все частіше зводять думку до того, що завдання держави - це створення умов для успішного функціонування малого бізнесу та інститутів інфраструктури підтримки розвитку даного сектора економіки, а не надання прямої підтримки [7].
Таким чином, можна сказати, що на сучасному етапі система державної підтримки малого бізнесу в Росії включає в себе ряд інститутів, які надають всебічну підтримку даного сектора економіки. Але при цьому не можна не відзначити, що темпи збільшення використання ринкових механізмів у розвитку малого підприємництва зросли. Керуючись зарубіжною практикою, можливо впровадження таких ефективних інструментів підтримки, як надання державних гарантій при кредитуванні та збереження системи субсидування частини процентної ставки. Завдяки реалізації даних заходів можливе створення ефективної системи державної підтримки і незабаром переклад механізмів підтримки в ринковий сегмент.