Сімейні суперечки (Київ) протягом багатьох років входять в число найбільш затребуваних послуг у наших клієнтів, які зіткнулися з необхідністю вирішення спірних питань і ситуацій між близькими людьми.
Адвокат по сімейних справах від компанії Претор Лоер Груп - це завжди надійний помічник, який за допомогою своїх знань вітчизняного законодавства та керуючись власним досвідом, обов'язково допоможе розібратися в хитросплетінні претензій і складних справ, які виникли між членами однієї сім'ї.
Оформлення розлучення проводиться в органах РАЦС або суді.
В органах РАГС розриваються шлюби між подружжям, які висловили згоду на розлучення і не мають неповнолітніх дітей.
Обопільна згода подружжя на розірвання шлюбу може бути виражено або в їх спільній заяві, або в заявах, поданих кожним з них. В іншому випадку шлюб може бути розірваний тільки в суді.
Органи ЗАГС на відміну від суду не з'ясовує причини розлучення.
За розлучення в РАГСі сплачується мито в розмірі 0,5% мінімальної заробітної плати. Питання про те, хто з подружжя, що розлучається повинен платити мито і в якому розмірі, вирішують вони самі.
Розірвання шлюбу через РАГС не допускається якщо між подружжям виникла суперечка про розподіл майна.
Оформлення розлучення або розірвання шлюбу через суд проводиться за заявою одного з подружжя, позов слід подавати до районного суду за місцем проживання подружжя, якщо чоловік і жінка живуть разом або за місцем проживання відповідача, якщо подружжя не живе разом.
Заява про розірвання шлюбу можна об'єднати з заявою про поділ спільно нажитого майна. Якщо об'єднати обидві вимоги в одному позові, то і рішення суду у такій справі буде винесено одночасно, а значить і шлюб буде розірваний тільки тоді, коли суд остаточно вирішить обидві вимоги позивача.
У разі розірвання шлюбу через суд, рішення суду необхідно реєструвати в органах РАГС, якщо один з подружжя зареєстрував розлучення в органах РАГС і отримав свідоцтво про розлучення, а другий ні - він (вона) не може зареєструвати новий шлюб до моменту реєстрації розлучення. Рішення суду про розірвання Браку не зізнається фактом розлучення при операціях з нерухомістю.
Поділ майна подружжя може визначатися шлюбним контрактом, шлюбний контракт визначає право власності на нерухоме майно, придбане до і після весілля, а так само отримане в подарунок або у спадок.
Якщо майбутнє подружжя не підписували шлюбний контракт, то все майно, придбане ними, або одним з них в період законного шлюбу є спільна сумісна власність подружжя.
Поділ спільного майна при розлученні подружжя може бути проведений як під час шлюбу, так і після його розірвання.
За загальним правилом майно подружжя, нажите в період шлюбу, вважається їх спільною власністю і ділиться навпіл.
Спільне майно подружжя може бути поділене між подружжям за їх згодою.
Подружжя, як правило, самі вирішують питання про розподіл спільної власності. У разі спору це питання передається на розгляд суду. Якщо сторони дійшли згоди з усіх питань, пов'язаних з розділом майна їх угоду про поділ спільного майна може бути нотаріально посвідчений.
У разі поділу майна через суд, суд спочатку визначає склад майна, що підлягає розподілу. Для цього встановлюються і виділяються об'єкти власності, які належать кожному чоловікові, речі і права, що належать дітям, які не підлягають розподілу між подружжям. До останніх відносяться речі, придбані виключно для задоволення потреб дітей, вклади, внесені на ім'я дітей.
Не підлягають розділу речі і права, придбані подружжям у період їх роздільного проживання при припиненні сімейних відносин. Це випадки тривалого роздільного проживання подружжя, коли фактично сімейні відносини між ними перервані.
Майно, набуте одним із подружжя з безоплатної угоді (дарування, успадкування, ін.), Є його власністю і не підлягає розподілу на відміну від угоди про розподіл майна, в шлюбному договорі.
Не рідко виникають питання поділу та виділу житлової площі. Розділ житлового будинку, що належить подружжю на праві спільної власності, найчастіше проводиться в натурі, і оскільки будинок залишається неподільним, він перетворюється в предмет їх власності. Користування приміщеннями здійснюється за згодою подружжя або за рішенням суду. Оскільки учасники спільної власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці, суд повинен при виділ частки в натурі передати власнику частину житлового будинку та нежитлових будівель, що відповідають його частці, якщо це можливо без нанесення невідповідного збитку господарським призначенням будови.
Крім того, подружжя може ділити не тільки спільно нажите майно але і спільно нажиті зобов'язання, до цього ставляться договору іпотеки, позики і т.д.
Визначення місця проживання дітей проводитися за домовленістю батьків, якщо вони проживають окремо, з ким із них буде проживати неповнолітня дитина. Якщо угода між батьками не досягнуто, спір вирішується судом виходячи з інтересів дітей і з урахуванням їх бажання.
Що стосується матеріального забезпечення дітей, то той з батьків, який проживає окремо від дітей, зобов'язаний брати участь у їх матеріальному забезпеченні шляхом щомісячної виплати аліментів. Аліменти виплачуються до повноліття дитини, тобто до 18 років.
Виплата аліментів проводиться добровільно, або в примусовому порядку шляхом подачі в суд заяви про стягнення аліментів, за яким суд виносить рішення і таке рішення підлягає примусовому виконанню через Державну виконавчу службу України.
Розмір аліментів встановлений законодавцем в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) на одну дитину, 1/3 частина - на двох дітей і 1/2 частина - на трьох і більше дітей.
Юридична компанія «Претор Лоєрс Груп» надає послуги в сфері сімейного права з усіх питань що можуть виникнути у подружжя до шлюбу в стані і в процесі розірвання шлюбу за такими напрямками:
- шлюборозлучний процес
- Розподіл майна;
- Визнання шлюбу недійсним;
- Визначення порядку здійснення батьківських прав;
- Укладання угоди про порядок виховання та утримання дитини;
- Стягнення аліментів;
- Угода про поділ спільно нажитого майна;
- Визначення і виділення з майна подружжя, нажитого в період шлюбу, майна, що є особистою власністю одного з подружжя;
- Позбавлення батьківських прав;
- Обмеження батьківських прав;
- Встановлення і оспорювання факту батьківства в судовому порядку;
- Розробка шлюбного контракту;
- Притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які злісно ухиляються від сплати коштів на утримання дітей або непрацездатних батьків. Притягнення до кримінальної відповідальності за невиконання обов'язків по вихованню неповнолітнього дитини.