Реклама
Реклама
Реклама

ВС оцінив сумлінність наступного заставоутримувача // Надавши йому пріоритет проти застави, якого не було в реєстрі

Чи має наступний заставодержатель по іпотеці перевага перед попереднім заставодержателем, виключеним з реєстру в результаті заперечної операції Чи має наступний заставодержатель по іпотеці перевага перед попереднім заставодержателем, виключеним з реєстру в результаті заперечної операції? Арбітражний суд Самарської області підтримав наступного заставоутримувача, визнавши його сумлінним через відсутність в реєстрі запису про попередню іпотеці. Економічна колегія Верховного суду (ВС) підтримала сьогодні цей висновок.

Питання про пріоритет застав виник у зв'язку з банкрутством ВАТ «Волго-Камський банк» (справа № А55-26194 / 2013 ). Його конкурсний керуючий - Агентство зі страхування вкладів (АСВ) - успішно оскаржив зміну боржника за кредитом з ТОВ «Група компаній« Волзькі берега »на ТОВ« ВолгаПромСервіс ». Суд погодився, що переведення боргу було здійснено на користь неплатоспроможного боржника з метою завдати шкоди банку. Спочатку кредит був забезпечений заставою ділянки, що належить «Волжським берегів». При переведенні боргу запис про заставу була виключена з реєстру прав на нерухомість. Причини зникнення записи не ясні. Як пояснив Ілля Плотніков, який представляв інтереси банку, це було зроблено з порушенням умов іпотеки, яка повинна була зберігатися і при переведенні боргу.

Поки борг «висів» на «ВолгаПромСервіс», колишній боржник встиг знову закласти ділянку, на цей раз на користь АТ «Тольяттіхімбанк». Відновлюючи запис про іпотеку на користь Волго-Камського банку, суддя зазначив, що іпотека Тольяттіхімбанка повинна мати пріоритет, так як наступний заставодержатель був сумлінним. Апеляція з цим погодилася . Арбітражний суд Поволзької округу, навпаки, виключив цей висновок з мотивувальної частини, зазначивши, що питання про старшинство застав повинен бути дозволений в окремому суперечці. ВС сьогодні підтримав позицію суду першої інстанції, віддавши пріоритет наступному заставодержателю.

Це справа зачіпає відразу кілька важливих питань. По-перше, чи повинна сумлінність наступного заставоутримувача враховуватися при вирішенні питання про старшинство застав? По-друге, як оцінювати сумлінність заставодержателя? Нарешті, по-третє, чи повинен суд, відновлюючи запис про заставу, визначити його старшинство щодо подальших застав?

Відповідь на питання про значення сумлінності наступного заставоутримувача побічно дається чинною редакцією п. 1 ст. 342.1 Цивільного кодексу (ЦК). По ній наступний заставодержатель поступається попередньому, якщо він знав чи повинен був знати про існування попереднього застави, тобто був відносно нього недобросовісним. Мабуть, справедливо буде і те, що подальша застава буде мати перевагу перед попереднім, якщо наступний заставодержатель сумлінний. Однак застосувати цю норму до розглянутого спору ВС не міг, так як нова редакція діє з 1 липня 2014 року, а іпотека на користь Тольяттіхімбанка встановлена ​​в лютому 2014 року.

Втім, врахувати сумлінність наступного заставоутримувача дозволяла практика Вищого арбітражного суду (ВАС). Він захищав сумлінних заставоутримувачів, але в дещо іншому контексті. Йшлося про іпотеку, встановленої власником, який отримав майно за заперечної операції. Якщо заставодержатель не знав про підстави оскарження, тобто був сумлінним, то застава зберігається і після того, як угода успішно оскаржена і закладена нерухомість повернута попередньому власнику ( постанову президії ВАС від 26.07.2011 № 2763/11). Суди першої та апеляційної інстанцій, схоже, спиралися саме на цю позицію, віддаючи перевагу Тольяттіхімбанку.

Друге питання - що суд повинен був враховувати при визначенні сумлінності заставодержателя? Закон навіть у чинній редакції відповіді на це питання не дає. З постанови апеляції у цій справі здається, що суд визнав достатнім відсутність в реєстрі інформації про обтяження на момент встановлення наступної іпотеки. Ця обставина не є вирішальним, проте, слідуючи логіці суду, воно переносить тягар доведення недобросовісності на іншу сторону спору. Однак таких доказів у справі не було, констатував суд.

Представник Волго-Камського банку Олексій Кряжков наполягав, що суд повинен був дослідити, принаймні, сам договір наступної іпотеки, якого в матеріалах справи немає. Тамара Хазанова, яка виступала від імені конкурсного керуючого «Волзький берегів» (компанія теж визнана банкрутом), звертала увагу, що Тольяттіхімбанк повинен був дослідити історію нерухомості і звернути увагу на те, що раніше вона була закладена на користь банку, що знаходиться зараз в процедурі банкрутства. Ці доводи, втім, не переконали суддів ВС, які не стали направляти справу на новий розгляд.

Залишення в силі актів суду першої інстанції говорить на користь того, що, на думку ВС, він повинен був, відновлюючи попередній заставу, вирішити питання про його співвідношенні з подальшим заставою. Це третя проблема в цій справі. Для Волго-Камського банку, однак, висновок суду першої інстанції виявився несподіваним. Його представники пояснювали сьогодні, що питання про сумлінність не обговорювалося під час розгляду справи, і тому у сторін не було можливості представити необхідні докази. Старшинство застав не було предметом позову і повинно було визначатися в окремому процесі, наполягав Олексій Кряжков. «Хіба може судовий акт бути певним, якщо старшинство застав не буде визначено?» - заперечував йому суддя ВС Олег Шилохвіст.

Додаткова складність виникла через банкрутство «Волзький берегів». Тамара Хазанова наполягала, що тепер все питання про старшинство застави щодо майна боржника повинні вирішуватися в справі про банкрутство. ВС не став враховувати цю обставину - ймовірно, через те, що залишене в силі ухвалу суду було прийнято до прийняття рішення про визнання «Волзький берегів» банкрутом.

Чи має наступний заставодержатель по іпотеці перевага перед попереднім заставодержателем, виключеним з реєстру в результаті заперечної операції?
По-перше, чи повинна сумлінність наступного заставоутримувача враховуватися при вирішенні питання про старшинство застав?
По-друге, як оцінювати сумлінність заставодержателя?
Нарешті, по-третє, чи повинен суд, відновлюючи запис про заставу, визначити його старшинство щодо подальших застав?
Друге питання - що суд повинен був враховувати при визначенні сумлінності заставодержателя?
«Хіба може судовий акт бути певним, якщо старшинство застав не буде визначено?