На практиці нерідко виникає ситуація, коли необхідно замінити боку в зобов'язанні (договорі, соглашеніі1). Законодавство і господарська практика вже виробили зрозумілі правові механізми вирішення цього питання. Але все одно допускаються помилки як при визначенні виду з міни осіб в зобов'язанні, так і при оформленні договору (угоди), що передбачає такий перехід.
Розберемо ситуацію по порядку.
Права передає кредитор
Відповідно до частини першої статті 313 Цивільного кодексу (ЦК) право (вимога), що належить кредітору2 на підставі зобов'язання, може бути передано ним іншій особі за правочином (відступлення вимоги) або перейти до іншої особи на підставі закону.
Таким чином, перехід права кредитора до іншої особи може здійснюватися двома способами: шляхом укладання угоди про відступлення права вимоги або на підставі закону.
При відступлення права вимоги за угодою первинний кредитор укладає договір з особою, якій поступається (передає) своє право (вимога), що належить йому на підставі зобов'язання, і дана особа стає новим кредитором по вже існуючому зобов'язанням. При цьому в зобов'язанні замінюється кредитор, але ця обставина не впливає на обсяг прав і обов'язків сторін і на істота зобов'язання.
Стаття 318 ЦК називає такі законні випадки переходу п рав кредитора за зобов'язанням до іншої особи:
1) в результаті універсального правонаступництва в правах кредитора;
2) за рішенням суду про переведення прав кредитора на іншу особу;
3) внаслідок виконання зобов'язання боржника 3 його поручителем чи заставодавцем, не є боржником по цьому зобов'язанню;
4) при суброгації (переході) страховика прав кредитора по відношенню до боржника, відповідальної за настання страхового випадку;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Угода про відступлення права вимоги вважається укладеним з моменту його підписання сторонами. Разом з тим, відповідно до статті 320 ЦК поступка вимоги по угоді, що вимагає нотаріального посвідчення або державної реєстрації, повинна бути засвідчена або зареєстрована в порядку, встановленому для вчинення такого правочину, якщо інше не встановлено законом. Як приклад таких угод можна привести іпотечне кредитування, довгострокову оренду. В цьому випадку угоди про відступлення права вимоги за такого роду операціях вважаються укладеними і набувають чинності з моменту їх держреєстрації.
Отже, відступлення права вимоги можлива при дотриманні наступних умов:
- для переходу права вимоги до нового кредитора не потрібно згоди боржника (частина друга статті 313 ЦК), але потрібно його повідомлення (частина третя статті 313 ЦК);
- відступлення права вимоги кредитором іншій особі допускається, оскільки вона не суперечить законодавству або договору (частина перша статті 319 ЦК);
- право вимоги можна передати повністю або частково (часткова поступка права) (стаття 315 ЦК), і відповідні умови необхідно відобразити в договорі про відступлення;
- за загальним правилом переходить не тільки основне зобов'язання, а й право на несплачені відсотки, в договорі можна передбачити інший порядок (стаття 315 ЦК);
- договір поступки права вимоги передбачається оплатним, якщо з його змісту не випливає інше по законодавчим актам (частина третя статті 355 ЦК). У зв'язку з цим в угоді необхідно передбачити ціну або безоплатний характер переданого вимоги.
Необхідно також відзначити, що Постановою Пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання застосування норм Цивільного кодексу Республіки Узбекистан про відступлення права вимоги» від 28.02.2003 р № 110 передбачається, що «поступка права вимоги є угодою, за якою передбачається безумовна заміна особи ( кредитора) в зобов'язанні. За договором про відступлення права вимоги первісний кредитор зобов'язується передати право вимоги за основним зобов'язанням, а новий кредитор зобов'язується прийняти це право. Поступившись право вимоги, початковий кредитор вибуває з зобов'язання в зв'язку зі зміною осіб у зобов'язанні »(пункт 1 зазначеної Постанови).
Поверніть їм борги наші
Переведення боргу також є одним з видів зміни осіб у зобов'язанні. Відповідно до статті 322 ЦК переведення боргу - це заміна первісного боржника за зобов'язанням на підставі угоди, відповідно до якого боржник передає свої зобов'язання іншій особі - новому боржнику. Істотною умовою переведення боргу є отримання згоди кредитора, оскільки заміна боржника зачіпає інтереси кредитора і той повинен бути впевнений у платоспроможності і сумлінності нового боржника.
Для переведення боргу необхідно дотримуватися таких умов:
- згода кредитора на переведення боргу має бути виражене в письмовій формі;
- при переведенні боргу, так само як і у випадку з поступкою вимоги, істота зобов'язання не змінюється;
- новий боржник має право висувати проти вимоги кредитора всі заперечення, засновані на відносинах між кредитором і первісним боржником (стаття 322 ЦК);
- договір про переведення боргу повинен бути складений в тій же формі, що і основний договір, за яким виник перекладається борг. Наприклад, якщо основний договір завірений нотаріально, то це повинно бути зроблено і з договором про переведення боргу (частина четверта статті 322 ЦК).
Незважаючи на схожість окремих моментів, існують відмінності між поступкою права вимоги та переведенням боргу.
По-перше, відступлення права вимоги передбачає передачу іншій особі (новому кредитору) права вимагати виконання будь-якого зобов'язання. А при переведенні боргу покладається боргове зобов'язання на третю особу - нового боржника, яке раніше такого зобов'язання не мало.
По-друге, при відступлення права вимоги здійснюється зміна кредитора, а при переведенні боргу - боржника.
По-третє, після здійснення операції з відступлення права вимоги досить після цього у повідомленні про це боржника. А при переведенні боргу необхідно отримання попередньої згоди на це дія кредитора.
По-четверте, як правило, відступлення права вимоги передбачає перехід найрізноманітніших прав (передачі товару, доставки товару, виконання будь-яких робіт або надання послуг), в тому числі і виробництво оплати. А переведення боргу передбачає переклад права вимоги кредитором оплати від початкового на нового боржника.
Знання перерахованих відмінностей між цими видами зміни осіб у зобов'язанні має дуже важливе практичне значення, оскільки нерідко відбуваються помилки при оформленні договорів, які передбачають поступку права вимоги або переведення боргу. Наприклад, з огляду на тимчасових фінансових труднощів боржник звертається до кредитора з проханням замінити його на нового боржника, а оформляють таку заміну договором про відступлення права вимоги. Або з огляду на те, що кредитор має заборгованість перед третьою особою, він вирішує передати своє право вимоги оплати третій особі (новому кредитору), а підписують сторони угоду про переведення боргу. Нерідко бувають випадки, коли первісний кредитор не дивлячись на вимоги основного договору не повідомляє боржника про що відбулася поступку права вимоги. І навпаки, при переведенні боргу сторони не оформляють і не обговорюють письмової згоди кредитора на заміну боржника, вважаючи, що усної згоди кредитора цілком достатньо.
Особливості оформлення угоди про заміну сторони
Оскільки при заміні сторони в договорі відбувається одночасно і відступлення права вимоги, і переклад боргу, сторони повинні дотримуватися правила, передбачені законом для цих двох видів. Повторимо основні:
- письмове повідомлення боржника про що відбулася поступку права вимоги;
- передача новому кредитору (новий бік за договором) документів, що засвідчують право вимоги, і повідомлення відомостей, що мають значення для здійснення вимоги;
- поступка вимоги (переведення боргу), заснованого на угоді, укладеної в простій письмовій чи нотаріальній формі, повинна бути здійснена у відповідній письмовій формі, а поступка вимоги (переведення боргу) по угоді, вимагає державної реєстрації, повинна бути зареєстрована в порядку, встановленому для реєстрації цієї угоди, якщо інше не визначено законом;
- переведення боргу здійснюється лише за згодою кредитора.
Одним з істотних умов для здійснення переказу боргу є отримання згоди кредитора. Більш того, якщо початковий і новий боржники фактично здійснили заміну сторони в договорі, але при цьому згода кредитора ними отримано не було, то така угода може бути визнана судом не відповідає вимогам законодавства. Ця обставина в силу статті 116 ЦК може спричинити нікчемність угоди із застосуванням наслідків, передбачених частиною другою статті 114 ЦК. Так, згідно з нею при недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій все одержане за угодою, а в разі неможливості повернути отримане в натурі (в тому числі, коли отримане виражається в користуванні майном, виконаній роботі чи наданій послузі) - відшкодувати його вартість у грошах , якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
На наш погляд, найбільш оптимальною формою отримання згоди при переведенні боргу є підписання тристоронньої угоди між первісним боржником, новим боржником і кредитором.
На нашу думку, аналогічно слід чинити і при відступлення права вимоги, тобто підписати тристоронню угоду між первісним кредитором, новим кредитором і боржником. У цьому випадку обов'язок кредитора повідомити боржника про що відбулася поступку права вимоги буде вважатися виконаним.
Крім того, в тексті угоди потрібно чітко вказувати, за яким договором відбувається заміна сторони; що в результаті угоди передається - все або частину прав і обов'язків за договором; стан сторін за взаємною виконання зобов'язань і взаєморозрахунків, що має супроводжуватися підписанням акту звірки взаємних розрахунків; які документи передаються від колишньої сторони договору до нової; порядок розрахунків між сторонами та інші умови.
При заміні сторони в договорі колишня сторона повністю вибуває з відносин в рамках укладеного договору. У той же час не можна забувати про те, що за правилами уступки права вимоги первісний кредитор, який поступився його, відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником, крім випадку, коли первісний кредитор прийняв на себе поручительство за боржника перед новим кредитором.
Як видно, заміна сторони в договорі передбачає передачу комплексу прав і обов'язків новому учаснику договірних відносин. Однак будь-яке комплексне рішення вимагає особливої уваги. Тільки чітке дотримання всіх процедурних питань щодо заміни сторони в договорі і норм законодавства дозволить уникнути помилок і негативних наслідків такої заміни.
Павло Сильнов, адвокат.
1 З огляду на те, що на практиці оформляють договір або угоду, їх вживання в даному матеріалі має рівне значення.
2 Особа, на користь якої інша особа має вчинити певну дію, як-то: передати майно, виконати роботу, надавати послуги, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії (частина перша статті 234 ЦК).
3 Особа, яка має на користь кредитора вчинити певні дії (частина перша статті 234 ЦК).
У цій темі діє премодерація коментарів.
Ви можете залишити свій коментар.