Реклама
Реклама
Реклама

Судова практика в питанні стягнення аліментів після розлучення

Після розірвання шлюбу один з подружжя може звернутися про стягнення аліментів.

Стягнення аліментів на користь одного з подружжя можливо тільки в разі, якщо його доходи на момент звернення до суду нижче прожиткового мінімуму.

Постановою Верховного Суду України від 16.08.2017 року по справі №6-1111цс17 про стягнення аліментів було скасовано рішення попередніх судових інстанцій, якими позов про стягнення аліментів був задоволений.

По суті спору, йдеться в справі, позивач після розірвання шлюбу звернувся до відповідачці про стягнення з неї аліментів, обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що він втратив працездатність до розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги, а відповідачка може надавати таку допомогу. Позивач просив стягувати з екс-подружжя на його утримання по 1/4 частини від її заробітку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення даного позову. За результатами судового розгляду суди попередніх інстанцій позовні вимоги позивача задовольнили.

Відповідно до проведеного юридичного аналізу правових норм ст. 75, 76 СК України, ВС України відзначив, що аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть призначатися при наявності юридичних складових - сукупності певних умов, зокрема: перебування в зареєстрованому шлюбі або після розірвання шлюбу, якщо особа стала непрацездатною до розірвання шлюбу або в протягом одного року від дня розірвання шлюбу, а також воно стало інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо нього б ившего чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; рівень матеріального забезпечення нижче прожиткового мінімуму.

Таким чином, право на утримання (аліменти) має вказане вище непрацездатний особа, яка не забезпечено прожитковим мінімумом.

ВС врахував встановлені судами обставини справи про розмір отримання доходів, які були вище прожиткового мінімуму, встановленого Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» на час звернення до суду.

Суд прийшов до висновку, що на момент звернення з позовом до суду позивач отримував пенсію по інвалідності в розмірі 1 тис. 148 грн 72 коп., Його доходи забезпечували йому прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, а тому його не можна вважати особою , що потребує матеріальної допомоги в розумінні частини четвертої статті 75 СК України.

Однак суди при розгляді справи не врахували і неправильно застосували норми статті 75 СК України, що призвело до неправильного вирішення справи і скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Нагадаємо, Європейський суд з прав людини зобов'язав Україну зрівняти права матері і батька в опіку над дитиною при розлученні . Відтепер суди при вирішенні питання опікунства будуть враховувати всі чинники щодо батька і матері.