Кожен з нас постійно купує продукти харчування, одяг в магазині або на ринку, здає в ремонт взуття, автомобіль, робить ремонт у квартирі, отримує різного роду послуги (освітні, туристичні). Всі ми з раннього дитинства є споживачами, а захист прав споживача є прерогативою соціальної правової держави.
12 травня 1991 року Верховна Рада Української РСР прийняла Закон "Про захист прав споживачів" (далі - Закон), який регулює відносини між споживачами і продавцями (виробниками, виконавцями), встановлює права споживача і передбачає механізм захисту прав споживача в Україні.
Концепція соціальної правової держави, яке захищає права споживача, знайшла своє втілення в положеннях ст. 42 Конституції України, яка передбачає, що держава захищає права споживачів, здійснює всебічний контроль за безпекою та якістю продукції, робіт, послуг в Україні.
Здійснивши аналіз законодавчих актів про захист прав споживача можна зробити висновок, що споживач має набагато більше переваг в порівнянні з продавцями, постачальниками послуг, виконавцями робіт, реалізувати які він може безпосередньо звернувшись до продавця товару, до органів виконавчої влади або суд.
Так, наприклад, в разі придбання товару, речей неналежної якості і при наявності оригіналів документів, що підтверджують факт придбання товару, повернення товару та Отримання грошових коштів сплачених за товар закінчується позитивно для споживача. Обмін непродовольчого товару належної якості, який не задовольняє споживача за розміром або кольором на аналогічний товар або повернення грошових коштів сплачених за товар в більшості випадків також закінчується успішно для споживача.
Найбільш проблемним моментом для споживача є сфери надання послуг (освітні послуги, туристичні послуги) і виконання робіт. Хоча держава і декларує захист прав споживача, це не вирішує всіх проблем, що виникають в суспільстві. Всі ми подорожуємо, вчимося в навчальних закладах, отримуємо медичну допомогу і т.д. Зазначені послуги ми отримуємо на підставі договорів укладених з навчальними закладами, туристичними агентствами, операторами, установами, фірмами. Такі договори готуються кваліфікованими юристами, а головне - в інтересах роботодавців. Споживачі, як правило, не вчитуються в умови договору, що стосуються повернення сплачених грошових коштів, сплати пені, штрафу, форс-мажорних обставин, не цікавляться наявністю ліцензії та / або акредитацією установи на здійснення певних видів діяльності. Бувають і такі випадки, коли постачальники послуг, виконавці робіт замовчують або приховують відомості, або видають не існуюче за дійсне. В такому випадку листи споживача на адресу організації з проханням повернути сплачені кошти закінчуються відмовами продавця, виробника з аргументацією: "ви бачили, що підписували". Єдиним правильним рішенням в такому випадку, буде якомога швидше звернутися до суду за захистом своїх прав і законних інтересів.
Захист прав споживачів в суді
Акти цивільного законодавства передбачають, що кожна людина немайнові або майнові права якого порушені має право на звернення до суду для їх захисту. Споживач може захистити порушені права та інтереси шляхом визнання положення договору або договору в цілому недійсним, а також вимагати відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди.
Захищаючи права споживача законодавець передбачив імперативну норму, яка забороняє продавцю, виконавцю, виробнику включати в договори умови, які є несправедливими. Відповідно до положень ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", умова договору є несправедливим, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Закон передбачає наступний перелік умов договору, які є несправедливими для споживача, а саме:
- звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або заподіяння шкоди здоров'ю споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника);
- виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання або неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);
- встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;
- надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення прав споживача на отримання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору;
- встановлення вимоги про сплату споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором;
- надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається;
- надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника);
- надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, встановлених законом;
- встановлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на певний термін, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру;
- встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;
- надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі;
- надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору;
- визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору;
- надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору;
- обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей;
- встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх;
- надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.
Зазначений перелік несправедливих умов договору не є вичерпним. В кінцевому підсумку, споживач має право просити суд визнати положення договору або договір в цілому недійсним.
Також можуть бути визнані недійсними угоди, скоєні з використанням нечесної підприємницької практики. Перелік нечесної підприємницької практики наведено в ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів". Наведений в законі перелік не є вичерпним.
Відповідно до положень ст. 110 ЦПК України, споживач має право пред'явити позов до продавця (виконавця, виробника) за місцем свого проживання або перебування.
При зверненні з позовною заявою до суду споживачі звільняються від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Це основні моменти на які слід звернути увагу, готуючи позовну заяву в суд про захист прав споживача.
Захист прав споживача при наданні освітніх послуг
Кожен з нас має право на освіту. Батьки прагнуть щоб їх дитина отримала найкращу освіту, оскільки якісна освіта - запорука отримання кращої роботи і гідного заробітку. Але іноді трапляється так, що через необачність, безграмотності або з інших причин ми не можемо повністю все осягнути і проконтролювати. Бувають випадки коли батьки підписали з навчальним закладом договір про навчання, а згодом виявляється, що навчальний заклад не має сертифікату про акредитацію за певною спеціальністю. Як наслідок, навчальний заклад не має законних підстав видати випускникам дипломи державного зразка.
Як приклад, можна навести зразок позовної заяви про визнання недійсним положення договору та стягнення матеріальної шкоди. Незважаючи на те, що позов підготовлений з акцентом на захист прав споживача при отриманні освітніх послуг, позов містить ключові положення Закону України "Про захист прав споживачів", Цивільного кодексу України, які з легкістю можна адаптувати під будь-яку ситуацію. До позовної заяви також можна додати вимогу про відшкодування моральної шкоди.
І наостанок, готуючи доказову базу при подачі позовної заяви про захист прав споживача в суд, радимо Вам:
- Зберегти всі оригінали договорів, заяв, квитанцій, листів.
- Будь-яке спілкування з продавцем, виконавцем здійснювати виключно в письмовій формі.
- Листи, заяви, скарги направляти виключно цінним листом. В такому випадку, відповідач буде позбавлений можливості заперечувати факт отримання від Вас конкретно зазначених документів.