У парку «Сокольники» відреставрують дві споруди на території найстарішого заміського комплексу - дачі Лямина. Вона була зведена у другій половині XIХ століття Іваном Артемович Ляміним - статським радником, московським головою (виборна посада в царській Росії), головою комісії з благоустрою району Сокольники. Ділянка під дачу він отримав до появи в цьому місці міського парку, який був утворений в 1931 році.
«Погоджено проект реставрації цегляної будівлі зимового саду з водонапірною баштою і дерев'яного комори. Вони розташовуються за адресою: 6-й Променевий просік, будинок 21, будови 25 і 8 відповідно. Ці об'єкти є частиною ансамблю дачі Лямина, куди також входять головний будинок з різьбленими дерев'яними фасадами і терасами, стайня, дерев'яна оранжерея, ставок з мостом і фрагмент чавунної огорожі з кам'яними пілонами », - розповів глава Мосгорнаследія Олексій Ємельянов .
Будівля зимового саду з водонапірною баштою розташовано в північно-східній частині парку «Сокольники». Це яскравий зразок цегляної еклектики XIX століття. Тут об'єднані різні напрямки - від давньоруських мотивів до елементів романського, готичного, мавританського і візантійського стилів.
Фасади будівлі зимового саду декоровані оригінальною кладкою у вигляді ромбів, гуртків і зубчиків. Вежа ж за формою нагадує середньовічну замкову, які були характерні для готичних споруд. Архітектор, який спроектував будівлю, невідомий.
Неподалік розташований одноповерховий прямокутний комору. Він зрубаний з плах, витесані з великих соснових колод діаметром 40-50 сантиметрів. Призначення комори до кінця неясно. Очевидно лише, що зерно в ньому не тримали, оскільки всередині немає необхідних для цього засіків (ящиків). При цьому збережені цегляні льохи комори, розташовані під землею, вказують на те, що, швидше за все, це був холодильник для продуктових запасів (можливо, для м'яса або риби).
Реставрація пам'яток архітектури буде проводитися під контролем столичного Департаменту культурної спадщини. Фахівцям належить очистити цегляні фасади будівлі зимового саду і водонапірної вежі від багаторічних забруднень, відновити втрачену декоративну кладку, заповнити сколи та тріщини, зміцнити стіни і перекриття, зайнятися зруйнованої покрівлею і прокласти сучасні інженерні мережі (електрика, вентиляцію, опалення).
«Відновлення зрубу комори буде проводитися з дотриманням старовинних технологій рубки XIX століття, з максимальним збереженням справжнього матеріалу. Стіни льоху, а також віконні лиштви і міжкімнатні двері будівлі збережуться в первісному вигляді. Замість втрачених перегородок усередині комори поставлять нові, покрівлю відремонтують і укріплять. Після комплексної реставрації обидва об'єкти культурної спадщини в "Сокольниках" пристосують під сучасні потреби », - додав Олексій Ємельянов.
Ще до утворення міського парку віковий сосновий бір в Сокольниках був традиційним місцем відпочинку государів. Сюди приїжджали відволікатися від державних справ цар Олексій Михайлович, імператори Петро I і Олександр I. До 1812 дач в цьому районі не було, за винятком казенного заміського будинку московського генерал-губернатора. Він знаходився біля річки Рибінкі (між вулицею Сокольническая Слобідка і Маленковской вулицею) і в кінці XVIII століття належав Брюсу, а потім Ростопчина.
Садиба включала в себе будинок, сад і три питомих річкою ставка. Однак з 40-х років XIX століття почалося активне освоєння прилеглої території. Дачі будувалися головним чином в Сокільні гаю, у просік з красивими видами на сонячні галявини і сосни.
Іван Лямін одним з перших побудував заміську садибу в Сокольниках. До 1860 року в родині Лямін було вже п'ятеро дітей, і Іван Артемович купив велику ділянку № 21 площею 900 квадратних сажнів в казенній Сокільні гаю Московського повіту по лінії 6-го Променевого просіка.
З архівних документів відомо, що їм були побудовані: головний будинок - дерев'яний, з різноманіттям різьблених деталей, двоповерховий, з терасами; дерев'яний одноповерховий флігель; сторожка; оранжереї; будівлю зимового саду з водонапірною баштою; штучний грот і басейн. На території також знаходився курган, який дбайливо зберегли власники дачі.
Після смерті Івана Лямина власником Сокольницької дачі став його старший син Семен Іванович, який облаштував її на вищому рівні. У будинку було більше 10 прикрашених кахлями камінів, а також відкриті тераси, простора їдальня, зал, зручні спальні кімнати.
«Італійську» віллу в «Сокольниках» визнали пам'яткою архітектури
У 1917 році сім'я Лямін емігрувала до Франції, а в їхньому заміському маєтку розмістилася створена 1 травня 1918 року перша радянська дослідно-показова лісова школа на 75 чоловік. Пізніше вона була перетворена в дитячий санаторій, який працював тут до 1965-го. Потім дачу займали ясла заводу «Червоний богатир». У 1972-му, після капітального ремонту, в головну будівлю перевели відділ літератури мовами народів країн СНД і Балтії Центральної бібліотеки імені Н.А. Некрасова. У 1990-х роках там розташувалася приватна гімназія, яка займає приміщення досі. У головній будівлі є і меморіальна кімната перших власників - Лямін.
Відновлення та збереження пам'яток архітектури - одне з важливих напрямків роботи Департаменту культурної спадщини. Так, нещодавно було видано дозвіл на проведення наукових і дослідницьких робіт в павільйоні № 51 «М'ясна промисловість» на ВДНГ. Він був побудований в 1951-1954 роках за проектом архітекторів В.М. Лісіцина і С.Г. Чорнобая і до 1956-го називався «Главмясо». А в липні в столиці почалася реставрація 16 скульптур воїнів-переможців і славлять Перемогу дівчат, що прикрашають будинок 30, розташований на розі Ленінського проспекту і площі Гагаріна. Будівля також відомо як будинок у Калузької застави.
Крім того, цього літа завершилася реставрація найстарішого в Москві (перша половина XX століття) чавунного павільйону трамвайної зупинки «Красностуденческая проїзд» . Всього за останні сім років в Москві відреставровано понад 1000 об'єктів культурної спадщини, щорічно містом реставрується близько 200 пам'ятників.