3.8. Ведення державного земельного кадастру. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень
01.01.2013 вступив в силу ЗУ «Про Державний земельний кадастр», а також нарешті «заробили» правила, передбачені ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Ці події спричинили суттєві зміни в правовому регулюванні земельно-кадастрових відносин:
1) реєстрація речових прав на земельні ділянки та їх обтяжень, раніше фактично здійснювалася в складі Державного реєстру земель (складової Державного земельного кадастру) під виглядом «державної реєстрації земельних ділянок», тепер виведена зі складу Державного земельного кадастру та здійснюється окремо згідно ЗУ «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень », реєстрація земельних ділянок тепер здійснюється один раз - при формуванні земельного участ ка;
2) скасовано вимогу про державну реєстрацію практично всіх угод щодо земельних ділянок. Тоді ж, коли законодавство згадує про таку реєстрацію (наприклад, ч.2 ст.100 ЗКУ), через прийняті формулювання можна стверджувати, що фактично мова йде про реєстрацію відповідного речового права.
Такі зміни слід оцінити позитивно. При цьому позитивним є той факт, що при реєстрації земельної ділянки передбачено (або принаймні задекларовано), що державний кадастровий реєстратор одночасно повинен вживати заходів для речових прав на нього (ч.4 ст.30 ЗУ «Про Державний земельний кадастр»). Дуже хочеться, щоб при застосуванні цих положень відповідну ношу не перекладено на зацікавлену особу.
NB. Реєстрація прав потрібна перш за все для оголошення прав на майно широкому, заздалегідь невизначеному колу осіб у випадках, коли з фактичного стану речей наявність таких прав не очевидна. Так, якщо права на рухоме майно оголошуються іншим особам самим фактом знаходження рухомої речі у власника, то щодо нерухомості «фактичного власника» визначити може бути дуже важко. Саме тому практично в усьому світі права на нерухоме майно підлягають реєстрації.
В юридичній літературі виділяють наступні основні типи реєстраційних систем: (1) система публічності речової, або система центральноєвропейського типу (Німеччина, Англія, Австрія, Швейцарія, Ліхтенштейн, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Хорватія та ін.) (2) система публічності особистої, або французька, публікаційна система (Франція, Бельгія, Люксембург, обмежено - Італія і Португалія). Відрізняються тим, що при центральноєвропейської системі утримання поземельної книги завжди вважається такою, що відповідає дійсності, внесення відомостей до Поземельної книги має правовстановлюючі значення, тоді як при французькій системі зміна права на земельну ділянку має місце вже при укладенні договору, однак права, що виникають за угодою , отримують силу для третіх осіб тільки з моменту їх подання у вигляді нотаріального документа в передбаченої формі в поземельний і іпотечний реєстр і публікації п сле суто формальної перевірки.
За іншою класифікацією, системи реєстрації прав на землю ділять на (1) систему реєстрації документів (Registration of Deeds), який передбачає внесення до реєстрів відомостей про землі, не гарантованих державою або недержавною організацією (Франція, США), і (2) систему реєстрації титулів / землі (система Торренса, Registration of Title / Land), що передбачає визнання, підтвердження, захист і гарантування прав на землю, які виникають до моменту реєстрації (РФ, Великобританія) або в момент реєстрації (Україна, Німеччина).
Законодавче визначення Державного земельного кадастру приведено в ч.1 ст.193 ЗКУ, ст.1 ЗУ «Про Державний земельний кадастр»:
«Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінки, про розподіл земель між власниками і користувачами.»
У спеціальній землевпорядної літературі кадастр визначається як «методично організований публічний реєстр даних про всі юридичні об'єктах на земній поверхні в межах певної країни або регіону, заснований на знятті кордонів цих об'єктів».
У міжнародній практиці земельний кадастр визначається як заснована зазвичай на земельних ділянках (парцелу) сучасна земельно-інформаційна система, що містить записи про права на нерухомість. Зазвичай включає геометричний опис земельної ділянки, пов'язаний з іншими записами, які описують сутність прав, вартість земельної ділянки і його поліпшень. Призначається для фіскальних, правових цілей, для організації управління землями, створює можливості для сталого розвитку та охорони навколишнього середовища.
Слово «кадастр» походить від латинських слів caput ( «предмет, що оподатковується»), capitastrum ( «опис предметів, які оподатковуються»). Пізніше від цих слів утворилося французьке слово cadastre.
З 01.01.2013 частина інформації, що міститься в Державному земельному кадастрі, стала публічною в найширшому розумінні цього терміна - її розміщено в доступній через мережу Інтернет Публічної кадастровій карті України . Надалі Дерземагенство, яка відповідає за ведення кадастру, планує збільшити обсяг інформації, доступної таким чином.
Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів, а також для ведення містобудівного кадастру населених пунктів.
Загальні положення, що регламентують ведення державного земельного кадастру, містять:
ЗУ «Про Державний земельний кадастр»;
ст.23 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» (передбачено існування кадастрів природних ресурсів);
ст.ст.193-204 ЗКУ (гл.34 «Державний земельний кадастр»);
ПКМ «Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів» від 01.11.2000 №1619;
ПКМ «Про інформаційну взаємодію органу, який здійснює ведення Державного земельного кадастру, та органу державної реєстрації прав» від 22.02.2012 №118;
ПКМ «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17.10.2012 №1051;
наказ Держкомзему, Мінфіну України та Мінекономіки України «Про затвердження Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг» від 15.06.2001 №97 / 298/124.
Окремо нижче розглядатимуться також масиви законодавства, що визначають режим окремих складових державного земельного кадастру.
Перелік документів, які створюються при веденні Державного земельного кадастру, визначається ч.1 ст.18 ЗУ «Про Державний земельний кадастр»:
«1. Документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є:
індексні кадастрові карти (плани) України, Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, селищ, сіл;
індексні кадастрові карти (плани) кадастрової зони і кварталу;
кадастрові карти (плани) Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, селищ, сіл, інші тематичні карти (плани), перелік яких встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру;
Поземельні книги. »
Витяги з бази даних державного земельного кадастру
(Цифрову копію см. На сайті www.amm.org.ua )
NB. На думку фахівців, одним з головних недоліків існуючої земельної кадастрового обліку слід вважати його статистичний характер (починаючи з радянських часів актуалізація кадастрових даних підмінялася веденням статистичної звітності з кількісного обліку земель за формами №6-зем, 6а-зем, 2-зем), просторові характеристики враховувалися з недостатньою точністю і ретельністю.
Складові державного земельного кадастру
Складові державного земельного кадастру визначаються ст.197-203 ЗКУ. це:
а) кадастрове зонування;
б) кадастрові зйомки;
в) бонітування ґрунтів;
г) економічну оцінку земель;
ґ) грошову оцінку земельних ділянок;
д) державну реєстрацію земельних ділянок;
е) облік кількості та якості земель. »
Розглянемо правовий режим окремих складових ведення державного земельного кадастру більш докладно.
(а) Кадастрове зонування
Згідно ст.197 ЗКУ, кадастрове зонування включає встановлення:
«А) місця розташування обмежень щодо використання земель;
б) меж кадастрових зон та кварталів;
в) меж оціночних районів та зон;
г) кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці). »
На відміну від поняття «зонування територій» (різновид планування використання земель), передбаченого ст.180 ЗКУ, до адастровое зонування не встановлює прав та обов'язків, а лише фіксує існуючий правовий режим і є технічним засобом обліку земель. Графічне зображення кадастрових зон, кварталів здійснюється на т.зв. «Індексних кадастрових картах», порядок складання яких визначається ПКМ «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17.10.2012 №1051. З кадастровим зонуванням можна ознайомитися за допомогою доступної в мережі Інтернет Публічної кадастрової карти України .
(б) Кадастрові зйомки
Ч.1 ст.198 ЗКУ визначає кадастрові зйомки як «комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок», що включають (ч.2 цієї ж статті):
«А) геодезичне встановлення меж земельної ділянки;
б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;
в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості;
г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;
ґ) виготовлення кадастрового плану. »
Здійснення кадастрових зйомок регулюється:
ЗУ «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» від 23.12.1998;
ПКМ «Про порядок використання апаратури супутникових радіонавігаційних систем під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, проектних, дослідницьких робіт і вишукувань та кадастрових зйомок» від 13.07.1998 №1075;
Тимчасовими методичними вказівками по складанню кадастрових планів обмежень і обтяжень щодо використання земель, затв. Держкомзем України 04.08.1999 (носять рекомендаційний характер);
Положенням про земельно-кадастрової інвентаризації земель населених пунктів, затв. наказом Держкомзему №85 від 26.08.1997;
ДСТУ 2393-94 «Геодезія. Терміни та визначення" ;
наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при КМУ від 24.01.1994 №3, яким затверджено ГКНТА -1.04-01-93 «Створення топографічних планів масштабів 1: 5000, 1: 2000, 1: 1000 і 1: 500. Основні положення";
наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при КМУ від 09.04.1998 №56, яким затверджено ГКНТА -2.04-02-98 «Інструкція з топографічного знімання у масштабах 1: 5000, 1: 2000, 1: 1000 і 1: 500»;
ДБН А.2.1-1-2008 «Вишукування, проектування і територіальна діяльність. Вишукування. Інженерні вишукування для будівництва ».
NB. Щодо специфіки суперечок, що виникають з сусідніми землевласниками (??? землевласниками ???) і землекористувачами при узгодженні меж, см. П. 1.3 теми «Придбання, перехід і припинення права власності на земельні ділянки».
(в) Бонітування грунтів
Згідно ст.199 ЗКУ, ст.1 ЗУ «Про оцінку земель», бонітування ґрунтів - це «порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають стабільний характер і суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах ».
Ч.2 ст.199 ЗКУ передбачає, що «[Б] онітірованіе грунтів проводиться за 100-бальною шкалою. Вищим балом оцінюються ґрунти з кращими властивостями, які мають найбільшу природну продуктивність ».
NB. Суцільні роботи з бонітування ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення в Україні вперше проведено в 1993 р За результатами першого туру великомасштабних обстежень ґрунтів України було виявлено близько 5 тис. Ґрунтових відмінностей. Було здійснено АГРОВИРОБНИЧЕ групування ґрунтів, що грунтується на уніфікації ознак і стандартному кодуванні агровиробничих груп і їх підрозділів. Об'єднані в номенклатурний список агрогрупп грунтів (загальна кількість 222 одиниці) покладені в основу бонітування ґрунтів. Отримані показники використані при грошовій оцінці земель сільськогосподарського призначення.
Згідно ст.16 ЗУ «Про оцінку земель», бонітування грунтів проводиться на землях не тільки сільськогосподарського призначення (не рідше одного разу в 7 років), а й лісогосподарського призначення. Бонітування проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою. Таким чином, виходить, що Закон відносить бонітування грунтів до землеустрою, а не до ведення державного земельного кадастру, крім того, сумнівним є віднесення бонітування грунтів до функції управління - адже владний вплив між суб'єктами відносин відсутня. З огляду на це, видається, що здійснення бонітування грунтів не вимагало і законодавчого регулювання.
(г) Економічна оцінка земель
Економічна оцінка земель регламентується ст.200 ЗКУ, окремими положеннями (ст.17 та ін.). ЗУ «Про оцінку земель». Згідно ст.200 ЗКУ,
«1. Економічна оцінка земель - це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.
2. Економічна оцінка земель різного призначення проводиться для порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки різного цільового призначення.
3. Економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому вираженні. »
Економічна оцінка земель визначається продуктивністю, окупністю затрат, диференціальним доходом, місцезнаходженням, екологічним значенням, інженерним облаштуванням території і т.п. Згідно ст.17 ЗУ «Про оцінку земель», економічна оцінка земель проводиться на землях сільськогосподарського призначення незалежно від форм власності не рідше ніж один раз на 5-7 років юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою. Таким чином, Закон відносить економічну оцінку земель в землеустрою, а не до ведення державного земельного кадастру.
NB. Економічна оцінка земель була проведена в Україні ще в 1988 р і на сьогоднішній день практично повністю втратила актуальність. Так, економічна оцінка території м.Києва була затв. рішенням Київської міської ради народних депутатів 04.04.1988 і передбачала наявність 5 економіко-планувальних зон (ЕПЗ). На сьогодні в місті виділено 190 ЕПЗ.
Як видається, за межами грошової оцінки земель економічна оцінка позбавлена всякого значення. Можна прогнозувати, що рано чи пізно вона буде поглинена грошовою оцінкою і окремо не розглядатиметься.
(ґ) Грошова оцінка земельних ділянок
Грошова оцінка земельних ділянок - визначення грошового еквівалента земельної ділянки на рентній основі, може бути нормативною і експертною (201 ЗКУ, ст.1 і ін. ЗУ «Про оцінку земель»).
Грошова оцінка сільськогосподарських угідь проведена в повному обсязі за станом на 01.07.1995. З урахуванням індексації вже на 01.01.2003 в цілому по Україні вона становила 363557 млн. Грн. Станом на 01.01.2007 грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів проведена тільки на площі 271,93 тис. Га (2,4% від їх загальної площі). Із загальної кількості населених пунктів України (29904) нормативна грошова оцінка земель проведена по 20067 населених пунктах, що становить 67,1% від їх кількості, на площі 5352,1 тис.га, (73,0% від їх загальної площі). За оцінками фахівців (на 2003 р), орієнтовна вартість усіх земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів склала 2258928 млн. Грн, всіх земель населених пунктів - 1388384 млн. Грн, всіх земель України - 4010869 млн. Грн
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок - «капіталізованій Рентний дохід Із земельної ділянки, визначення за встановлення и ЗАТВЕРДЖЕНЕ постановою Кабінету Міністрів нормативами» (ст.1 ЗУ «Про оцінку земель»); використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель і т.д. (Ст.13 ЗУ «Про оцінку земель», ч.3 ст.201 ЗКУ).
Правове регулювання. Згідно ч.5 ст.201 ЗКУ, ст.12 ЗУ «Про оцінку земель», методики грошової оцінки земельних ділянок затверджуються КМУ. На сьогодні діють Методика нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затв. ПКМ від 23.03.1995 №213, та Методика нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів), затв. ПКМ від 23.11.2011 №1278.
Положення названих Методик деталізовані наказами Держкомзему, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук "Про Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» від 27.01.2006 №18 / 15/21/11 і Держкомзему, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України , Держкомлісгоспу України, Держводгоспу України, Української академії аграрних наук "Про Порядок нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель у межах населених пунктів) »від 27.01.2006 №19 / 16/22/11/17/12.
Суб'єкт здійснення оцінки. Ч.3 ст.18 ЗУ «Про оцінку земель» передбачає здійснення оцінки «юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою».
Фактично довідки про нормативну грошову оцінку видають органи земельних ресурсів, а ось технічну документацію з оцінки земель розробляють «юридичні особи, які отримали ліцензії». Практика «самостійної оцінки» земельних ділянок податковими органами, як вимоги до землекористувачам проводити переоцінку, є незаконною.
Індексація. Згідно п.289.2 ст.289 ПКУ, грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, який розраховується за формулою, зазначеною в цій нормі.
Проведення переоцінки. У зв'язку зі зміною умов землекористування оцінка земельної ділянки може застаріти і втратити актуальність, у зв'язку з чим виникає необхідність проведення переоцінки. На сьогодні чинне законодавство встановлює лише періодичність здійснення такої переоцінки (ст.18 ЗУ «Про оцінку земель»): землі сільськогосподарського призначення «не рідше одного разу в 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років» . Формулювання Закону є не зовсім вдалою і не дає чіткої відповіді на те, чи можна і чи потрібно проводити переоцінку до закінчення 5 або, відповідно, 7 років у разі зміни обставин, що впливають на оцінку земельної ділянки (напр., Зміни функціонального використання або наближеності до шляхами сполучення).
Приклад довідок про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданих органами земельних ресурсів
(Цифрову копію см. На сайті www.amm.org.ua )
Приклад виписки з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки
(Цифрову копію см. На сайті www.amm.org.ua )
Експертна грошова оцінка земельних ділянок - «Експертна грошова оцінка земельних ділянок - результат визначення вартості земельної ділянки та пов'язаних з ним прав оцінювачем (експертом з питань оцінки земельної ділянки) із застосуванням сукупності підходів, методів та оціночних процедур, що забезпечують збір та аналіз даних, проведення розрахунків і оформлення результатів у вигляді звіту »(ст.1 ЗУ« Про оцінку земель »); використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок (ч.4 ст.201 ЗКУ).
Випадки обов'язкового проведення визначені в ч.2 ст.13 ЗУ «Про оцінку земель» (відчуження та страхування земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, заставу та ін.).
Загальні положення проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок визначені в ст.19 ЗУ «Про оцінку земель»: оцінка здійснюється на основі наступних методичних підходів: (1) капіталізація чистого операційного або рентного доходу від використання земельних ділянок, (2) зіставлення цін продажу подібних земельних ділянок; (3) облік витрат на земельні поліпшення. Здійснення експертної оцінки регламентується також ПКМ від 11.10.2002 №1531 «Про експертну грошову оцінку земельних ділянок».
Фрагменти висновку про експертну грошову оцінку частини земельної ділянки
(Цифрову копію см. На сайті www.amm.org.ua )
(д) Державна реєстрація земельних ділянок
Основи державної реєстрації земельних ділянок визначаються ст.24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим ПКМ від 17.10.2012 №1051. Зокрема, згідно з ст.24 Закону:
«1. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при його формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
2. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором територіального органу центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у містах Києві та Севастополі, містах республіканського (Автономної Республіки Крим) і обласного значення, районі.
3. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:
особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі його у власність або користування із земель державної або комунальної власності, або уповноваженої ним особи;
власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної або комунальної власності (у разі поділу або об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;
органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).
...
8. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.
9. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки йому присвоюється кадастровий номер.
... »
Приклад Поземельної книги (цифрову копію збільшеного розміру см. На сайті www.amm.org.ua )
NB. Термін «реєстрація» походить від слова «реєстр», яке з'явилося в українській мові через польське «rejestr» від латинського «regestrum» - внесена, записане. Воно означає список, у письмовій формі про кого-небудь або чого-небудь; книгу для запису справ, документів, майна, земельних володінь і т.д. .
Витяг з Поземельної книги
(Цифрову копію збільшеного розміру см. На сайті www.amm.org.ua )
Проблема. У містах Києві, Одесі, Севастополі, Сімферополі, Харкові, Миколаєві, Чернівцях та деяких інших міськрадами в складі їх виконавчих органів створені управління земельних ресурсів за межами єдиної системи органів земельних ресурсів, які взяли на себе функції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, зокрема, в питаннях посвідчення прав на земельні ділянки.
Постановою ВГСУ від 20.04.2010 К-8025/09 за позовом Київради до Держземагентству України про визнання протиправним та скасування п.1.4, абз.3, 5, 6, п.1.16, другого речення п.2.14, п.п.3.1, 3.2, 3.10, першого та четвертого пропозиції п.5.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затв. наказом Держкомзему України від 04.05.1999 №43 позов був задоволений. Цим самим суд фактично «освятив» практику видачі та реєстрації державних актів виконавчими органами місцевих рад.
На наш погляд, задовольняючи позов, суд припустився помилки, пославшись на положення ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та вважаючи, що оспорювані положення Інструкції порушують права органів місцевого самоврядування. Судом не враховано, що більш пізні положення ЗКУ фактично передали відповідні повноваження державним органам земельних ресурсів (ст.ст.202, 204).
ЗУ «Про Державний земельний кадастр» (п.11 розділу VII) здійснення повноважень з ведення Державного земельного кадастру виконавчим органом Київради до 2020 року «узаконено» (фактично, «заднім числом»). Втім, згодом (04.07.2012) це положення було із закону виключено. Яка ж ситуація фактично зараз?
(е) Облік кількості та якості земель
Згідно ст.203 ЗКУ, облік кількості земель «відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь», а облік якості земель «відображає відомості, які характеризують земельні угіддя за природними властивостями та набутими властивостями, що впливають на їх родючість, а також за ступенем забруднення ґрунтів ».
Наказом Держкомзему «Про первинному обліку земельних ділянок на основі застосування кадастрових номерів і стандарту бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру» від 12.10.2000 №133 облік земельних ділянок на основі кадастрових номерів був введений в складі державного земельного кадастру.
Облік кількості та якості земель, на відміну від реєстрації, сам по собі не має легалізуючого значення (крім випадків, коли облік здійснюється у формі реєстрації). Реєстрація земель є не єдиною формою обліку. Облік земель ведеться також на основі різного роду обстежень, даних статистичної звітності: см. ЗУ «Про державну статистику», наказ Держкомстату №377 від 05.11.1998 «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем) ». Зокрема, дані статистичної звітності широко використовують органи податкової служби для стягнення земельного податку за фактичне використання земельних ділянок.
Проблема. У спеціальній літературі справедливо відзначається, що наявний матеріал з обліку земель (форми 2-зем, 6-зем) в дійсності є урахуванням землекористувачів, а не земель. Статистична звітність виходить з припущення, що землекористувач здійснює землекористування відповідно до основних видів своєї економічної діяльності. Це припущення не завжди виправдовується.
Землевласниками ?Яка ж ситуація фактично зараз?