Зовнішня заборгованість Білорусії з кожним роком все сильніше тяжіє над соціально-економічним розвитком країни. Це показник вже перевищив 70% від національного ВВП, будучи одним з максимальних у східноєвропейському-пострадянському регіоні. Багато аналітиків пояснюють таку динаміку збереженням в РБ різноманітних, притому високозатратних соціальних зобов'язань і великих держдотацій, прямих і непрямих, для підприємств практично всіх секторів білоруської економіки. У тому числі у вигляді часткових або навіть 100% -х компенсацій підприємствам в разі падіння експортних цін на їхню продукцію.
Позначається також низька платіжно-купівельна спроможність білоруського рубля, який заповнює знову ж залучаються ззовні інвалютними «ін'єкціями».
Тому в умовах, що склалися Мінськ змушений рефінансувати зовнішній борг переважно новими запозиченнями. А останні - це в основному кредити / позики Євразійського банку (ЄАБР) і державні, комерційні та «змішані» - з російської сторони.
Зауважимо в зв'язку з цим, що ВВП Білорусії, за даними Світового банку і ЮНКТАД, поки має знижувальну тенденцію: в 2016 році він склав 171 млрд. Дол., В той час як в 2015 р - 174 млрд., 2014 року - 179 млрд. (Розрахований за паритетом купівельної спроможності нацвалют) . При цьому сукупний зовнішній борг до другого кварталу ц.р. досяг, без перебільшення, історично максимального розміру - 78,6% до ВВП, тоді як до кінця, наприклад, 2015 го ця планка була на рівні 67,4%.
Характерно і те, що частка державної зовнішньої заборгованості в сукупному зовнішньому боргу країни за 2001-2016 рр. зросла майже в 8 разів, перевищивши 21,5%. Зовнішній же державний борг РБ, за даними національного Мінфіну, на 1 липня ц.р. склав 15,6 млрд. дол., збільшившись з січня майже на 2 млрд. (тобто на 14,2%).
Що ж стосується співвідношення національних інвалютних резервів і зовнішньої заборгованості, то, за даними Fith (31 липня 2017 г.), валова потреба в зовнішньому фінансуванні (тобто покриття дефіциту рахунку поточних операцій c урахуванням середньострокової / довгострокової амортизації) є надвисокою: до 141% від національних інвалютних резервів. Як наслідок, обслуговування зовнішнього боргу нині вимагає 20-22% обсягу поточних інвалютних надходжень в країну.
Справа ще й у тому, що білоруські підприємства через часті перепади внутрішньої / зовнішньої кон'юнктури теж змушені вдаватися до зовнішніх запозичень, точніше збільшувати їх. А вони в більшості своїй здійснюються через профільні держструктури. Що в результаті не може не збільшувати і «общебелорусскій» зовнішній борг, і державну частку в цьому борг.
Рефінансування цієї заборгованості, повторимо, здійснюється головним чином за рахунок нових запозичень. Бо, як зазначалося, попит на них значно перевищує нацвалютние резерви і, відповідно, платоспроможні можливості держави (і тим більше підприємств). За січень-червень ц.р., за даними білоруського Мінфіну, в країну було залучено державні зовнішні запозичення майже на 2,5 млрд. Дол., В т.ч. 1,4 млрд. - єврооблігації; 600 млн. - від Євразійського фонду стабілізації і розвитку (ЕФСР - структура ЄАБР); 247,2 млн. - від уряду і банків Росії. А також 83,5 млн. Дол. Від банків КНР; 70,4 млн. - МБРР; 2,9 млн. - від ЄБРР і скандинавського «Північного інвестиційного банку».
У той же час зобов'язання Мінська за поточними борговими виплатами залишаються високими. Найбільшими зовнішніми кредиторами, яким Білорусія в поточному році повинна буде виплатити найбільші боргові суми, це Росія (741,3 млн. Дол.), ЕФСР (487,9 млн.) І Китай (381,7 млн.). Тобто загальна сума цих виплат становить не менше 1,5 млрд. Дол. Але за аналогією з попередніми роками не виключено, що ті ж кредитори продовжать терміни цих виплат або «розіб'ють» їх на будь-які частини (за термінами і / або обсягами ).
На зовнішньоборгові виплати в білоруському бюджеті-2017 передбачені надходження від розміщення нового випуску єврооблігацій (800 млн. Дол.), Транші Євразійського фонду стабілізації і розвитку (700 млн.), Кошти від розміщення валютних держоблігацій на внутрішньому ринку (360 млн.). До того ж для тих же виплат в 2017 р будуть використовуватися кошти від держбюджетного профіциту - приблизно 1,5 млрд. Руб. Його планується отримати в основному за рахунок надходження в бюджет країни експортних мит на нафтопродукти.
Але не виключено, що поряд з цими заходами білоруські банки (що й колись мало місце) «зобов'язують» купити нові випуски валютних держоблігацій, кошти від яких підуть на погашення попередніх боргових паперів.
Тим часом білоруський ВВП, знизившись в 2016 р майже на 3%, в поточному році напевно скоротиться ще на 0,8-1,1% за прогнозами багатьох білоруських аналітиків. Відповідно, при такій загальноекономічної динаміці чи підвищиться платоспроможність економіки за борговими виплатами.
«Зростання боргового навантаження на економіку - тривожна тенденція. Але навряд чи ситуація могла б розвиватися інакше. Ми бачимо, що економіка не генерує зростання, і забезпечити на цьому тлі зниження боргового навантаження практично неможливо », - вважає старший аналітик форекс-брокера Forex Club Валерій Полховський. У той же час, на думку цього і ряду інших експертів, принаймні в поточному році великих проблем з погашенням зовнішнього боргу у Мінська не буде, оскільки основним кредитором Білорусії і раніше фактично виступає Росія (в тому числі з урахуванням переважання російських ресурсів в ЄАБР). «Вступати» в кампанію по президентським виборам РФ в цьому контексті напевно погодиться знову рефінансувати білоруську заборгованість (або її переважну частину).
При цьому наголошується, що в останні роки має місце кореляція між зростанням боргового навантаження на білоруську економіку і налаштованістю влади проводити реформи, поетапно роздержавити економіку, що схвалюється місією Міжнародного валютного фонду в Мінську. Тому в середньостроковій перспективі до основними кредиторами Білорусії може «долучитися» МВФ. А запозичення в РФ / ЄАБР дозволять пом'якшувати соціальні витрати умов кредитування з боку МВФ.
Так чи інакше, основою соціально-економічного розвитку та особливо промислового зростання Білорусії - рекордного (поряд з Туркменістану) в колишньому СРСР з початку 2000-х - залишається зовнішня фінансова «підживлення». В силу взаємопов'язаних геополітичних і зовнішньоекономічних чинників вона збережеться. Але зростаючі боргові платежі Мінська на тлі стагнаційними тренда в економіці цілком можуть привести до скорочення або, у всякому разі, до стагнації обсягів держсубсидування економіки і соціальної сфери протягом тривалого часу.