Приходячи на прийом до адвоката або юриста, громадяни з великими заборгованостями і простроченням по кредитах часто запитують про процедуру банкрутства фізичних осіб. (Федеральний Закон, який регламентує дане питання, був прийнятий урядом в жовтні 2015 року.)
У більшості випадків громадяни, які звертаються за допомогою, слабо уявляють собі всі деталі і підводні камені цього закону, тому вважають, що це прийнятний вихід з ситуації, що склалася.
У даній статті я постараюся коротко викласти, що ж це за процедура, наскільки вона затратна і які наслідки несе.
Головною умовою для ініціювання процедури банкрутства фізичної особи є наявність боргових зобов'язань перед кредиторами на загальну суму не менше 500 тисяч рублів і наявність прострочення від трьох місяців.
Ця сума за сьогоднішніми мірками досить невелика, враховуючи, що деякі позичальники беруть споживчий кредит тільки в одному банку на суму понад 1 мільйон рублів, а таких позик у однієї людини може бути кілька. Позичальник може ініціювати цю процедуру, якщо він передбачає неможливість виконання фінансових зобов'язань.
Ще одним з основних умов є неплатоспроможність громадянина, тобто він не в змозі розплатитися з кредиторами за боргами, при цьому він від них ні в якому разі не відмовляється і неодноразово звертався раніше до кредиторів з поясненням що знаходиться в складній фінансовій ситуації з тих чи інших причин.
Починається процедура банкрутства з підготовки та збору необхідних документів, обсяг яких досить великий і часто вимагає часу і грошових витрат. Однак, збір більшості паперів можна перекласти на досвідчених фахівців, які знають, як і куди звернутися для отримання того чи іншого документа. Список всіх необхідних документів можна знайти в п. 3. статті 213.4 вищезгаданого Федерального Закону.
Коли документи зібрані, громадянину потрібно грамотно скласти позовну заяву на банкрутство фізичної особи з додатком всіх необхідних матеріалів. Даною заявою людина може підтвердити свою неспроможність, посилаючись на зібраний пакет паперів. 
Позовна заява подається до арбітражного суду, де громадянин або його законний представник повинні довести неспроможність, грунтуючись на всіх представлених доказах. Якщо суд визнає неплатоспроможність громадянина, вводиться процедура реструктуризації. Позичальнику також призначається фінансовий керуючий, який відтепер веде всі фінансові справи громадянина.
План реструктуризації являє собою графік, складений яким позичальником, або кредитором. В даному графіку відображається погашення заборгованостей з урахуванням доходів позичальника. План по погашенню проходить ретельну процедуру затвердження зборами кредиторів і судом. Термін виконання плану реструктуризації становить три роки.
Крім того, в процесі реструктуризації на майно громадянина може бути накладено заборону на розпорядження.
Процедура реструктуризації має кілька завершень:
- План реструктуризації затверджений і виконується.
- План реструктуризації затверджений, але не виконується або протягом 3-х років борги не погашені в повному обсязі.
- План реструктуризації не був представлений.
Після процедури реструктуризації суд вводить процедуру реалізації майна. Ця процедура поширюється на те майно громадянина, яке може бути піддано стягненню.
В такому випадку фінансовий керуючий описує, оцінює і надає план продажу цього майна. При реалізації майна діють правила цивільного процесуального кодексу, в тому числі в тій його частині, на яке стягнення не звертається.
Майно боржника продається з торгів, причому майно вартістю понад 100 т. Р. бере участь у відкритих торгах. Грошові кошти з продажу майна йдуть на погашення боргових зобов'язань перед кредиторами. Після завершення розплати перед кредиторами залишилися непогашені борги списуються, таким чином громадянин звільняється від сплати решти заборгованостей.
Після цього йому присвоюється статус банкрута з занесенням інформації до спеціального реєстру банкрутів.
Якщо говорити про плюси даної процедури, то це безсумнівно звільнення боржника від зобов'язань перед кредиторами, проте, як видно з усього вищевикладеного, громадянин при цьому втрачає цінне майно.
Статус банкрутства означає, що громадянин протягом 5 років не може приймати на себе зобов'язання за новими кредитами і позиками без вказівки факту свого банкрутства. Також громадянин зі статусом банкрута протягом 3-х років не має права займати керівні посади, крім того на час реструктуризації та реалізації майна громадянину може бути заборонений виїзд за кордон.
Варто згадати, що процедура банкрутства досить дороге "задоволення", адже громадянину доведеться сплатити послуги юриста-представника на підготовчому етапі і етапі судового процесу, взяти на себе судові та поштові витрати, які в середньому складають 70-80 тисяч рублів (є безліч юридичних фірм і з більш високими в цьому плані запитами).
Оплата фінансового керуючого згідно із законом складає 10 000 рублів одноразово, крім того в процесі реструктуризації і реалізації майна він буде отримувати винагороду в розмірі 2% від виручених коштів, що в підсумку становить досить пристойну суму.
Звичайно, є громадяни, для яких процедура банкрутства є єдиним виходом з боргової ями. У приклад можна привести пенсіонера з мінімальним доходом, який не має майна під реалізацію, з більш ніж 25 кредитними зобов'язаннями. В такому випадку наслідки банкрутства несуттєві. Решті ж я б рекомендував звернутися до професіоналів і пам'ятати про те, що з такої ситуації є й інші виходи!