Як передає видання Slavgorod , В серпні 2014 року разом з родиною Олександр був змушений залишити рідне місто. Події в Іловайську, які відбувалися буквально в 10 км від Харцизька, змусили покинути будинок, в першу чергу - щоб убезпечити синів.
Поїхали в Щурово, де планували перечекати обстріл в надії, що територія ось-ось стане українською, українські військові виб'ють бойовиків. Завдяки «братньому» народу цього не сталося. У лісі на турбазі сім'я прожила три тижні. Такий відпочинок встиг набриднути, а знайомий якраз запропонував перебратися в Краматорськ, де стояла порожня однокімнатна квартира.
ДРУГЕ НАРОДЖЕННЯ Харцизьк ПІДПРИЄМСТВА
Разом з Олександром в Краматорську виявився і директор підприємства. Удвох вирішили відроджувати виробництво на новому місці. Коли на окупованій території восени 2014 року стали тихіше, дружину Олександра покликали на роботу в школу - в Харцизьку вона працювала вчителем української мови та літератури. Поїхала з хлопчиками, сини тоді вчилися в третьому і дев'ятому класах. Поки сім'я була вдома, Олександр разом з товаришем займався облаштуванням підприємства в Краматорську.
Для початку потрібно знайти приміщення. Руку допомоги простягнув директор краматорського ДОНМЕТ Володимир Сергієнко, вирішивши ряд організаційних питань. За невелику суму орендної плати зняли один з порожніх цехів колишнього молокозаводу.
- У нас в Харцизьку було найсучасніше обладнання для виробництва металевих виробів. У Краматорську довелося починати з нуля - з території «ДНР» нам не дозволили вивезти нічого для організації нових робочих місць. Тому починали кустарним способом. Поступово нарощували обсяги, щоб закупити необхідну техніку і верстати. Основний вид нашого виробництва - будівельна сітка для штукатурних, кладок робіт, шахтна стяжка, каркасна арматура. Тобто все, що пов'язано з будівництвом. Спочатку працювали лише руками, великий наголос робили на виготовлення об'ємних виробів з металу - підставок для квіткових горщиків, арок для витких рослин, торгових палаток, - розповідає Олександр.
ВЧАТЬСЯ ПРАЦЮВАТИ В НОВИХ УМОВАХ
Згодом підприємство відновлює асортимент продукції, що виготовляється раніше в Харцизьку.
Раніше металопрокат і дріт був під боком, в Харцизьку, тепер же сировину замовляють в Дніпропетровську. Працюють під замовлення, на виконання йдуть різні терміни, в залежності від обсягів. Самостійно купити дороге обладнання підприємство не подужало би, тому взяло участь у міжнародних грантах. Цей досвід виявився успішним, вигравши кілька конкурсів, «Промисловому альянсу 2012» вдалося залучити у виробництво близько 1 млн. Грн. Ці гроші виділені для придбання обладнання, організації робочих місць для переселенців. Перший верстат в рамках гранту вже прийшов на підприємство - цей верстат дозволяє обробляти метал для виготовлення декоративних виробів. Також на ньому можна робити окремі види металовиробів для заборів, гратів, обробляти прут, смуги. З них умільці можуть вже самостійно в домашніх умовах і мангал зварити, і ворота прикрасити. З одного верстата зробили дві одиниці обладнання - на одному заготовки, на іншому -їх обробка. Це дозволить створити чотири робочих місця. Механізація виробництва дозволить робити більш якісні вироби, а також збільшити обсяги того, що раніше робили вручну.
Підприємство поступово стає на ноги, зараз тут трудиться трохи більше 20 людей, п'ятеро з них - переселенці. Коли вдалося налагодити виробництво, покликали своїх співробітників з Харцизька, умовивши переїхати до Краматорська. Допоміг з працівниками та Центр зайнятості.
- У нас специфічне виробництво, не кожен затримується, коли спробує - каже Олександр. - Зварювальник повинен бути одночасно ще й художником, «відчувати» майбутній виріб. Що стосується виробництва сітки, тут важливою є чітка координація рухів. В основному у нас чоловічий колектив, але є і дві жінки. Їх ми ставимо на упаковку. Також жінкам під силу зварювання садових кошиків, робити це за допомогою обладнання нескладно.
КРАМАТОРСЬК - ХОРОШИЙ МІСТО, АЛЕ ЦЕ НЕ ДІМ
Поїхавши додому на новорічні свята в грудні 2014-січні 2015 року, Олександр Добрий забрав з Харцизька в Краматорськ свою сім'ю. Бути вчителем української мови в «ДНР» непрестижно, годинник урізалися, ось і зважилися на переїзд. Ще одним вагомим аргументом стало здоров'я синів - вони обидва страждають на цукровий діабет, тому потребують інсуліну і тест-смужках. Не кажучи вже про якісне харчування, забезпечити яке на тій території не представлялося можливим.
Коли вся родина опинилася в зборі, зняли двокімнатну квартиру. Житлові умови виявилися не дуже, але ціна була прийнятна. Дружина Олександра влаштувалася працювати в школу № 11. Вільної ставки вчителя української мови не було, тому пішла працювати вихователем групи продовженого дня. Молодший син вчиться вже в четвертому класі, старший надійшов в машинобудівний коледж. Разом з ними в Краматорськ приїхала і бабуся. Але їй доводиться жити на «два фронти» - в Харцизьку залишилося житло, вона їздить провідувати квартири. Батьки разом з дітьми були в рідному місті на травневі свята. Хотіли поїхати ще й влітку, на 16-річчя старшого, але через неспокійну обстановки на лінії зіткнення не вийшло, а більше і не намагалися. Хоча додому дуже хочеться.
- У Краматорську ми мало де буваємо, робота-дім-робота. Немає друзів для показу, родичів теж, - зітхає Олександр. - Практично весь час проводимо в колі сім'ї. Хіба що влітку з дітьми в парк ходили, на гойдалки, в кінотеатр, в Щурово їздили трохи відпочити. Краматорськ - гарне місто, затишний, але це не будинок. Додому поїдемо, як тільки там відновиться українська влада і настане мир. Ми всі дуже цього чекаємо і сподіваємося, що такий час настане скоро.