Реклама
Реклама
Реклама

Переселенець з Харцизька відкрив в Краматорську промисловий цех

Як передає видання   Slavgorod   , В серпні 2014 року разом з родиною Олександр був змушений залишити рідне місто

Як передає видання Slavgorod , В серпні 2014 року разом з родиною Олександр був змушений залишити рідне місто. Події в Іловайську, які відбувалися буквально в 10 км від Харцизька, змусили покинути будинок, в першу чергу - щоб убезпечити синів.

Поїхали в Щурово, де планували перечекати обстріл в надії, що територія ось-ось стане українською, українські військові виб'ють бойовиків. Завдяки «братньому» народу цього не сталося. У лісі на турбазі сім'я прожила три тижні. Такий відпочинок встиг набриднути, а знайомий якраз запропонував перебратися в Краматорськ, де стояла порожня однокімнатна квартира.

ДРУГЕ НАРОДЖЕННЯ Харцизьк ПІДПРИЄМСТВА

Разом з Олександром в Краматорську виявився і директор підприємства. Удвох вирішили відроджувати виробництво на новому місці. Коли на окупованій території восени 2014 року стали тихіше, дружину Олександра покликали на роботу в школу - в Харцизьку вона працювала вчителем української мови та літератури. Поїхала з хлопчиками, сини тоді вчилися в третьому і дев'ятому класах. Поки сім'я була вдома, Олександр разом з товаришем займався облаштуванням підприємства в Краматорську.

Для початку потрібно знайти приміщення. Руку допомоги простягнув директор краматорського ДОНМЕТ Володимир Сергієнко, вирішивши ряд організаційних питань. За невелику суму орендної плати зняли один з порожніх цехів колишнього молокозаводу.

- У нас в Харцизьку було найсучасніше обладнання для виробництва металевих виробів. У Краматорську довелося починати з нуля - з території «ДНР» нам не дозволили вивезти нічого для організації нових робочих місць. Тому починали кустарним способом. Поступово нарощували обсяги, щоб закупити необхідну техніку і верстати. Основний вид нашого виробництва - будівельна сітка для штукатурних, кладок робіт, шахтна стяжка, каркасна арматура. Тобто все, що пов'язано з будівництвом. Спочатку працювали лише руками, великий наголос робили на виготовлення об'ємних виробів з металу - підставок для квіткових горщиків, арок для витких рослин, торгових палаток, - розповідає Олександр.

ВЧАТЬСЯ ПРАЦЮВАТИ В НОВИХ УМОВАХ

Згодом підприємство відновлює асортимент продукції, що виготовляється раніше в Харцизьку.

Раніше металопрокат і дріт був під боком, в Харцизьку, тепер же сировину замовляють в Дніпропетровську. Працюють під замовлення, на виконання йдуть різні терміни, в залежності від обсягів. Самостійно купити дороге обладнання підприємство не подужало би, тому взяло участь у міжнародних грантах. Цей досвід виявився успішним, вигравши кілька конкурсів, «Промисловому альянсу 2012» вдалося залучити у виробництво близько 1 млн. Грн. Ці гроші виділені для придбання обладнання, організації робочих місць для переселенців. Перший верстат в рамках гранту вже прийшов на підприємство - цей верстат дозволяє обробляти метал для виготовлення декоративних виробів. Також на ньому можна робити окремі види металовиробів для заборів, гратів, обробляти прут, смуги. З них умільці можуть вже самостійно в домашніх умовах і мангал зварити, і ворота прикрасити. З одного верстата зробили дві одиниці обладнання - на одному заготовки, на іншому -їх обробка. Це дозволить створити чотири робочих місця. Механізація виробництва дозволить робити більш якісні вироби, а також збільшити обсяги того, що раніше робили вручну.

Підприємство поступово стає на ноги, зараз тут трудиться трохи більше 20 людей, п'ятеро з них - переселенці. Коли вдалося налагодити виробництво, покликали своїх співробітників з Харцизька, умовивши переїхати до Краматорська. Допоміг з працівниками та Центр зайнятості.

- У нас специфічне виробництво, не кожен затримується, коли спробує - каже Олександр. - Зварювальник повинен бути одночасно ще й художником, «відчувати» майбутній виріб. Що стосується виробництва сітки, тут важливою є чітка координація рухів. В основному у нас чоловічий колектив, але є і дві жінки. Їх ми ставимо на упаковку. Також жінкам під силу зварювання садових кошиків, робити це за допомогою обладнання нескладно.

Також жінкам під силу зварювання садових кошиків, робити це за допомогою обладнання нескладно

КРАМАТОРСЬК - ХОРОШИЙ МІСТО, АЛЕ ЦЕ НЕ ДІМ

Поїхавши додому на новорічні свята в грудні 2014-січні 2015 року, Олександр Добрий забрав з Харцизька в Краматорськ свою сім'ю. Бути вчителем української мови в «ДНР» непрестижно, годинник урізалися, ось і зважилися на переїзд. Ще одним вагомим аргументом стало здоров'я синів - вони обидва страждають на цукровий діабет, тому потребують інсуліну і тест-смужках. Не кажучи вже про якісне харчування, забезпечити яке на тій території не представлялося можливим.

Коли вся родина опинилася в зборі, зняли двокімнатну квартиру. Житлові умови виявилися не дуже, але ціна була прийнятна. Дружина Олександра влаштувалася працювати в школу № 11. Вільної ставки вчителя української мови не було, тому пішла працювати вихователем групи продовженого дня. Молодший син вчиться вже в четвертому класі, старший надійшов в машинобудівний коледж. Разом з ними в Краматорськ приїхала і бабуся. Але їй доводиться жити на «два фронти» - в Харцизьку залишилося житло, вона їздить провідувати квартири. Батьки разом з дітьми були в рідному місті на травневі свята. Хотіли поїхати ще й влітку, на 16-річчя старшого, але через неспокійну обстановки на лінії зіткнення не вийшло, а більше і не намагалися. Хоча додому дуже хочеться.

- У Краматорську ми мало де буваємо, робота-дім-робота. Немає друзів для показу, родичів теж, - зітхає Олександр. - Практично весь час проводимо в колі сім'ї. Хіба що влітку з дітьми в парк ходили, на гойдалки, в кінотеатр, в Щурово їздили трохи відпочити. Краматорськ - гарне місто, затишний, але це не будинок. Додому поїдемо, як тільки там відновиться українська влада і настане мир. Ми всі дуже цього чекаємо і сподіваємося, що такий час настане скоро.