Про це говорить судова практика.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, закріпленої в постанові від 15 квітня 2015 по справі № 6-59цс15, кредитна спілка як кредитор, з огляду на особливості правового статусу, визначеного Законом, не має права відступати право вимоги за кредитним договором, оскільки такі повноваження Законом не передбачені .
Це виходить з тлумачення Закону України «Про кредитні спілки».
Так, згідно з частиною 2 статті 1 Закону України «Про кредитні спілки», кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом. Статтею 21 цього Закону визначено види господарської діяльності кредитної спілки, а пунктом 11 частини 1 цієї статті встановлено, що виробництво кредитною спілкою іншої діяльності, крім передбаченої Законом, не допускається.
Недарма назвав цей «опус» саме таким заголовком, згадавши що став крилатим вислів «Стратити не можна помилувати», яке використовується для опису двох взаємовиключних варіантів розвитку одного події.
Так, відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України від 3 червня 2014 року № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого в якості забезпечення кредитів в іноземній валюті", не може бути примусово стягнуто (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки, якщо таке майно виступає в якості забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами в іно дивною валюті, за умови, що воно використовується в якості місця постійного проживання, загальна площа якого не перевищує 140 м.2 для квартири і 250 м.2 для житлового будинку. Читати далі Мораторій по валютних кредитах: стягнути, не можна виконати
"Довго не реве, а спати не дає". народне прислів'я
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 18 березня 2015 прийняв постанову по справі № 6-39цс15, предметом якого була суперечка про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку.
Суд зробив правовий висновок про те, що за змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються з житлового будинку (житлового приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше житло тільки в тому випадку, коли іпотечне житло було придбано не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.
Постійне жиле приміщення, що надається особі, яка виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Читати далі Верховний Суд України поставив крапку у справах про виселення з житла
В черговий раз повертаючись до теми законності видачі кредитів в іноземній валюті, хотілося б відзначити, що починаючи з травня 2007 року НБУ зобов'язав банки попереджати клієнтів при видачі споживчих кредитів про валютні ризики і надавати інформацію про методику, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом і відсотками за користування ним.
Такі вимоги встановлені і ст.ст.11, 18, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", пунктом 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту від 10 травня 2007 року № 168. Читати далі Валюту дав, а про ризики не сказав
У відповідності зі сформованою судовою практикою, при вирішенні спорів за участю майнових поручителів, суди повинні виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем .
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України застава (іпотека) і поручительство є різними видами забезпечення зобов'язання, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед залого / іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави / іпотеки.
Таким чином, боржник і майновий поручитель не несуть солідарну відповідальність перед кредитором. І якщо кредитор (банк / колектор) звертаються до суду з подібним позовом, то суд повинен відмовити в задоволенні таких вимог.