Приватизація землі в Україні
Суть справи.
Позивач звернулася до суду з позовом до іншої особи, міській раді, управлінню Госгеокадастра про скасування рішення міської ради, визнання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником 12/25 частки житлового будинку. Земельна ділянка, знаходиться в її користуванні і межує з сусідським земельною ділянкою.
Позивач вважала, що відповідач самовільно, без її згоди, зайняла частину земельної ділянки площею 200 кв. м, який знаходився в її користуванні, і встановила огорожу, в результаті чого під час приватизації земельної ділянки відповідач отримала у власність земельну ділянку більшої площі, ніж той, що знаходився в її користуванні.
Позивач вважала, що рішення міської ради про дозвіл приватизації та передачі у власність відповідачу землі є незаконним, оскільки в порушенні земельного законодавства в акті встановлення та погодження меж земельної ділянки від 30 серпня 2010 року, серед списку суміжних користувачів її прізвища не вказано, згода нею НЕ давалося, чим порушено порядок надання у власність відповідача земельної ділянки.
Вважала, що оскаржувані нею рішення міської ради та Харківський державний акт на право приватної власності на земельну ділянку перешкоджають їй отримати у власність земельну ділянку, площею 730,85 кв. м, який знаходився в її користуванні і самовільно захоплена відповідачем.
Рішення судів.
Судом першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, в позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що порушень земельного законодавства при виділенні земельної ділянки відповідачу не допущено, а в силу статті 198 ЗК України погодження меж є виключно допоміжної стадією в процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованої на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок.
Підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.
Тому, незважаючи на те, що позивач не підписувала акт погодження меж, спір про право в разі підписання акта погодження меж відсутній і це не перешкоджає позивачці завершити процес приватизації власної земельної ділянки.
З таким рішенням не погодився Верховний Суд, який скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції вказав, що узгодження меж земельної ділянки з суміжними власники (користувачі) є обов'язковим при виділенні земельної ділянки у власність.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Тому посилання судів на те, що позивач не позбавлений можливості завершити процес приватизації земельної ділянки та без відновлення її порушеного права є незаконним, перешкоджає реалізації права на судовий захист порушеного права і примушує до дій, які особа не зобов'язана здійснювати (постанова Верховного Суду України від 11 липня 2018 з справі № 263/11 779/16-ц).