Розірвання договору У ОДНОСТОРОННЬОМУ ПОРЯДКУ Частина I »Медіагрупа Адвокат-Консалтинг

Розірвання договору У ОДНОСТОРОННЬОМУ ПОРЯДКУ Частина I

Pacta sunt servanda "(договори повинні дотримуватися) - говорить відомий латинський вислів, який став одним з основоположних принципів цивільного права. Але з будь-якого правила є винятки. Пропонуємо розглянути, коли можлива відмова від договору в односторонньому порядку і в якій послідовності реалізувати таку можливість.

Розірвання або відмова від договору: в чому різниця

Звернемося на хвилинку до історії розвитку договірного права. На наш подив, питання про надання законної можливості розірвати договір в односторонньому порядку став предметом гарячих дебатів лише в XIX столітті. Адже до цього юристи занадто шанували святість договірних зобов'язань. Але в кінці-кінців потреби активно розвиваються економічних відносин і аргументи прихильників такого нововведення переважили. І головним з них стало те, що розірвання договору - справедливий і належний спосіб реагування в тих випадках, коли контрагент порушує його умови.

Зробимо ще одну важливу вступну застереження: законодавець, щоб позначити припинення договірних відносин з ініціативи однієї зі сторін договору, оперує двома поняттями - розірвання договору та відмова від договору. І різниця в них суттєва. Справа в тому, що, проаналізувавши текст нормативних актів, можна помітити наступне.

Якщо в законі йдеться про розірвання договору з ініціативи однієї з його сторін, то передбачається необхідність звернення до суду з відповідним позовом. Передбачена ж законом можливість відмовитися від договору означає позасудову процедуру припинення договірних відносин.

Почнемо з відмови від договору.

Підстави, що дозволяють відмовитися від договору

Норми, що встановлюють загальні правила відмови від договору, можна знайти в Господарському кодексі України (далі - ГКУ). Мова по суті про відмову від договору як про вид оперативно-господарської санкції. Так, згідно зі ст. 235 за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного

впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. При цьому:

-до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, застосовуються тільки ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором (ч. 2 ст. 235 ГКУ);

-такі санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання (ч. 3 ст. 235 ГКУ);

-Перелік санкцій, наведений в ГКУ не є вичерпним, і сторони можуть передбачити в договорі і інші оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 236), в т. ч. одностороння відмова від договору;

-підстави для застосування санкції - факт порушення господарського зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 237 ГКУ);

Оперативна-господарські санкції можуть застосувати одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій (ч. 3 ст. 237 ГКУ).

Зі сказаного робимо висновок: в договір між суб'єктами господарювання можна включити положення, що передбачає можливість відмовитися від договору в разі порушення його умов (будь-якого або тільки окремих) другою стороною договора1.

Наведемо приклад 1 такого положення договору.

ПРИКЛАД 1 <...> Замовник має право в будь-який момент відмовитися від Договору, письмово попередивши про це Виконавця, в разі порушення последиш зобов'язань, передбачених пунктами ____ цього Договору.

Договір вважається припиненим з моменту, коли Виконавець був повідомлений про відмову Замовника від Договору. Якщо повідомлення не сталося з вини Виконавця, моментом припинення Договору вважається дата, коли Виконавець міг бути повідомлений, проте ухилився від цього. <...>

Аналогічне становище, але вже на випадок порушення умов договору замовником, також можна внести в його текст. Як ми відзначили, загальна можливість включення такого стану в договір передбачена ГКУ, а тому скористатися нею можна лише при укладенні договору між суб'єктами господарювання. Якщо ж хоча б однієї зі сторін договору виступає звичайна фізособа (не в статусі підприємця), одностороння відмова від договору можливий тільки в спеціально обумовлених в законах випадках. Ними можуть скористатися і суб'єкти господарювання. До їх огляду і правилам застосування ми ще повернемося.

Крім того, в силу загального принципу про свободу договору і автономії волі сторін суди визнають можливість включення в договір умови про право на односторонню відмову від договору в будь-який момент до повного його виконання безвідносно, порушила друга сторона договір чи ні. Відповідне положення договору можна сформулювати, наприклад, так.

ПРИКЛАД 2 <...> Замовник має право в односторонньому порядку відмовитися від Договору в будь-який момент, повідомивши про це Виконавця за 15 днів до бажаної дати припинення даного Договору. Відмова від Договору не позбавляє Замовника від обов'язку сплатити вже фактично надані послуги. <...>

Тепер кілька слів про те, в якому порядку здійснюється одностороння відмова від договору.

Порядок односторонньої відмови від договору

Загальне правило, що стосується порядку односторонньої відмови від договору, укладеного між суб'єктами господарювання, зводиться до його позасудового характеру. Інакше кажучи, якщо договір передбачає можливість односторонньої відмови від нього однієї зі сторін у разі порушення своїх зобов'язань другою стороною, то для її реалізації немає необхідності звертатися до суду з позовом про розірвання договору. Досить про це заявити другій стороні договору (постанова ВГСУ від 01. 08. 12 р по справі № 3/5005/14383/20112).

Деталі того, в якому порядку і при дотриманні яких умов слід робити таку заяву, можна передбачити в договорі.

ПРИКЛАД 3 <...> У разі порушення Виконавцем передбаченого цим Договором терміну початку виконання робіт Замовник надсилає йому повідомлення про необхідність усунути порушення умов Договору, в якому встановлює додатковий термін, протягом якого роботи повинні початися.

Якщо в установлений у повідомленні строк виконання не почали, Замовник має право відмовитися від Договору, письмово попередивши про це Виконавця. <...>

Якщо друга сторона договору не згодна з правомірністю відмови від договору, вона може звернутися до господарського суду з вимогою про скасування санкції у вигляді односторонньої відмови від договору та стягнення збитків, завданих її застосуванням. Мотиви незгоди можуть бути різними: відсутність факту порушення умов договору, відсутність в договорі вказівки на можливість односторонньої відмови від нього, неповідомлення про відмову і т. П.

Повідомлення про відмову від договору складається в довільній формі. Головне - щоб з нього однозначно випливало, що відбувається одностороння відмова від договору, а не пропозицію розірвати його за взаємною згодою сторін. Так, суди виходять з того, що претензія, в якій міститься прохання розглянути її і розірвати договір, розцінюється як пропозиція його розірвати, а не як відмова від нього (п. 4 Оглядового листа ВГСУ від 18. 02. 13 р № 01- 06/374/2013).

На відміну від Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) уніфікованого порядку односторонньої відмови від договору не передбачає. Зате містить безліч згадок про можливість такого відмови в окремих договорах. З ними можна ознайомитися в таблиці. Як ми вже говорили, скористатися даними підставами можуть як сторони господарського договору, так і учасники договору, хоча б однією стороною якого виступає звичайна фізособа.

Зверніть увагу!

Повідомляти про односторонню відмову від договору в силу вимог ч. 3 ст. 214, ст. 654 ЦКУ слід в тій же формі, в якій укладено сам договір. Інакше кажучи, якщо договір укладено в простій письмовій формі, буде досить письмового повідомлення про відмову. Якщо ж він нотаріально завіряти, відмова теж повинен бути нотаріально заверен3.

підсумував:

1. У договорі між господарюючими суб'єктами може бути передбачено право відмовитися від нього в разі порушення його умов (деяких або будь-яких) другою стороною договору.

2. Крім того, спеціальні підстави для односторонньої відмови щодо окремих видів договорів (купівлі-продажу, підряду, оренди і т. Д.) Передбачені ЦКУ та іншими законами. Кожна з його сторін може скористатися ними.

3. Для односторонньої відмови від договору немає необхідності звертатися до суду. Достатньо направити повідомлення про відмову, якщо додаткові вимоги не передбачені самим договором або законом. Договір буде вважатися розірваним з моменту такого повідомлення, або якщо друга сторона ухиляється від його отримання, з моменту, коли вона могла його отримати.

Але, припустимо, ні договір, ні закон не дає підстав для односторонньої відмови від договору. Чи означає це, що припинити договірні відносини, навіть якщо вони втратили будь-який інтерес для однієї зі сторін, немає ніякої можливості? У такій ситуації слід звернутися до такого поняття як розірвання договору. Про нього читайте в наступній статті.

Олена УВАРОВА, к. Ю. н., г. Харьков

1 Практика, проблеми та ризики договору оренди комунального майна висвітлені в газеті "Все про бухгалтерський облік" № 55 за 2011, с. 12.

2 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25562458.

3 Хоча в практиці ВГСУ траплялося: він наполягав, що відмова від угоди (договору), що вчинений у письмовій формі, повинен бути також укладений у письмовій формі, при цьому не має значення, посвідчений він нотаріально чи ні, оскільки нотаріальне посвідчення є не формою угоди , а вчиненням нотаріальної дії (постанова ВГСУ від 16. 08. 12 р по справі № 18/19/12 // http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25650764). Однак нам представляється, що дана правова позиція в практиці ВГСУ з'явилася випадково і навряд чи варто розраховувати, що вона і далі буде застосовуватися.

Все про бухгалтерський облік